Глава 783 - викинь його! Частина - 3
Зараз він відчайдушно хотів повернутися в минуле.
« ДВА роки, ні, лише рік... Хотів би я зараз повернутися на рік назад...»,- подумав про себе Совешу, бажаючи все виправити.
Це було несправедливо... Він приїхав до Західної Імперії не з власної волі, а вибачився перед Нав’єром, щоб дослідити явище занепаду магів.
Це змусило його ще більше жалкувати про те, що він зробив із Навотом. Він міг собі уявити, наскільки несправедливо було у випадку з Навотом, що її брата фальшиво звинуватили і вигнали.
Як несправедливо, мабуть було підозрювати її в тому, що вона розповсюджувала дивні чутки про Раште. Яким несправедливим, мабуть, він був, коли посилав Рашті подарунки від імені Нав'є, і двіряни обговорювали це за її спиною.
- Навi...», сумним тоном пробурмотів Совешу.
Коли він відкрив очі після недовгого прослуховування свого скаженого серця, стиснувши зуби, то побачив, що Нав’є сидить на ліжку і дивиться прямо на нього.
Вона сиділа в зручному положенні і дивилася на нього очима, які говорили:
"Що ти робиш ...?"
Коли він простягнув руку, вона посміхнулася і зникла.
Совішу встав, спираючись на стіну, і, хитаючись, підійшов до ліжка, сів на те місце, де тільки що сиділа Нав'є та закрив очі.
Потім він вирішив лягти в ліжко, забрався між простирадлами і занурився у свої думки.
Коли він вчепився у простирадло і важко дихав, його гнів, який не мав мети, спалахнув у новому напрямку.
- Чортів дитина...»,- гнівним тоном сказав Совешу.
Його останнім часом гнів став його денний я, 19-річний хлопець, який просто створював проблеми без поганих спогадів.
Совішу підійшов до свого столу, вирвав чистий лист, взяв перо і відкупорив чорнильницю, щоб залишити своєму денному я повідомлення.
[Що ти хочеш отримати? Чи помремо ми разом, зненавиджені Нав’єром? Ти здурів?
Залишивши лист на столі, він вийшов у коридор і наказав покликати Марка Карла.
Через деякий час слуга привів напівсонного Маркіза Карла до кімнати Свешу.
Совішу, який провів Маркіза Карла в кімнату, вказав пальцем на лист, написаний його денним я, і наказав жорстким тоном.
- Позбудься нього!"
Збитий з пантелику, Маркіз Карл нерішучість підійшов і взяв листа, потім він почав читати його про себе.
Він, здавалося, не вирішував, чи варто від нього позбуватися.
Совешу вирвав у нього лист і холодно тоном проінструктував.
- Я не прошу тебе позбутися цього листа..."
Сумління похлеснуло себе великою рукою.
- Знайди спосіб позбутися того, хто з'являється вдень. ",- тоном сказав Совешу".
- ...!»,- Маркиз Карл не знав, що сказати.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr