Глава 770 - Вражає Совішу. Частина - 1
Я тримала віяло перед своїм обличчям і приховувала своє хвилювання під байдужим виразом обличчя, що б не трапилося я повинна зберігати спокій і не видавати себе.
Якщо я проявляю надлишню нетерпеливість, друг Капмена може запідозрити мене в чомусь, а якщо Совішу якимось чином впізнає мене перед ним, то всі мої зусилля будуть даремні, і я втрачу свого потенційного вчителя.
Хоча він, здавалося, якийсь час дивився на мене нецікавим поглядом, ніби я навіть не стою його уваги.
Але потім... друг Капмена, який майже не дивився мені в очі весь цей час, раптово повернув голову і пристулковим поглядом витріщився на мене, наче його інтерес до мене різко виріс.
Він зараз звертає на мене таку пильну увагу, тому що йому нудно, і не з ким поговорити ...? Чи це тому, що я закриваю обличчя віялом ...? Невже у мене вдалося викликати його інтерес до себе ...?
- Сніно...", що торгує тоном сказала Нав'є, пояснивши свою загадкову поведінку.
Я швидко вибачилася, але він не відвів від мене очей. Він сам дивився на мене, ніби намагався проаналізувати і зрозуміти мою думку.
« Чому він дивиться на мене так пильно? »
Я відчула дивну незручність від пильного погляду Дольї, через збентеження мої щітки напевно придбали легкий рум'ян.
У цей самий момент я згадала слова Великого Герцога Капмана: "Йо Величність з першого погляду здається благородною жінкою..."
Чи може бути, що він вже розкупив мене і зрозумів хто я така...? Навіть не дивлячись на те що я з усіх сил намагалася приховати своє походження ...
Ні, я так не думаю... Дивлячись на інших людей в кафетерії, я зрозуміла, що хоча всі вони простолюдини, є кілька осіб, які одягаються і поводяться так, як ніби вони з аристократи, значить справа у чомусь іншому...
- Ага...»,- зловісним тоном проговорив Долиці.
Тоді як я намагалася не звертати уваги на пристойний погляд Дольші, той раптово випустив зловісний шепіт, він був досить зайнятий і своєрідним чоловіком.
Як ніби він дізнався всю правду, широка усмішка з'явилася на його губах, а погляд став із хитроватним прищуром, невже щось все-таки видала мене ...?
Моє серце сильно билося, воно наче ось-ось вискочить з грудей від хвилювання, але я все ще зберігала байдужі вираз обличчя і трохи опустила віяло, щоб виглядати менш підозріло.
Хоча я не знаю, чому він видав цей шепіт, я повинна бути впевнена в собі і витримувати свій образ до останнього моменту, раптом я просто накручую себе та насправді все йде добре, а він просто дивний.
Саме в цей момент я почула шум на сходах, тому поверну голову туди, це був Совешу у супроводі своєї сторожі. Чёрт... він зараз розкриє мою особистість...
Я швидко знову підняла віяло, щоб прикрити обличчя, але через мить наші погляди зустрілися. Чому... Чому все вийшло саме так і Суму опинився тут в той же час що й я, та ще й у такий вирішальний момент, коли я намагаюся приховати свою особистість ...?
Навпаки, у мого друга Капмена було обличчя типу "Я думаю, я знаю хто ти ... а зліва від мене був Совешу, з яким я вже встановила короткий зоровий контакт. Вся моя гра може в будь-який момент зруйнуватись, наче картковий будиночок на вітру.
Я нервово стиснула пальці на ногах, моє серце все ще шалене тряслося від хвилювання, і вся я була напружена до краю немов стиснута пружина, яка може у будь-який момент зірватися.
Капмен...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr