Глава 749 - наша дитина буде птахом ...? Частина - 1
Як я й очікувала, я відчула себе краще, побачивши Гайнлі, він був як завжди прекрасний і радував очей, на ньому була вправний одяг, який злега обголювала деякі частини його тіла.
Він розмахував мечем проти великої дерев'яної ляльки на треніровому майданчику, його рухи були різкими і в той же час вишуканими, з першого погляду можна було сказати, що він добре володів мечом.
Кожного разу, коли дерев'яний меч бився про дерев"яну ляльку, роздавав легкий приглушений шум, Гайнлі напевно був би сильним суперником для свого опонента, якби йому довелося битися бойовим мечем.
Поки я спостерігала за ним, Хейнлі, здавалося, помітив мою присутність, тому опустив свій меч і подивився на мене, в його очах був блиск, який був для мене приємним та рідним.
Саме в цей момент подув сильний вітер, який з'їв його волосся, які мені так подобалися, від цього я захотів прямо зараз запустити в них свої пальці, проте тут нас б відразу побачили.
Коли я помила йому рукою, Гайнлі посміхнувся мені так тепло, що я знову знайшла душевний спокій і рівновагу, я ніколи ні на кого його не проміняю, тим більше на Совешу, з яким не хочу мати нічого спільного.
Хейнлі відразу підбіг до мене з усмішкою на обличчі і запитав вігривим тоном.
- Ти прийшла до мене?
- Так і є.», з милою посмішкою на обличчі відповіла Навіє.
- Чи дійсно те, що я щойно почув? ". ... трохи здивованим тоном запитав Гайнлі.
Хейнлі, здавалося, на мить здивувався моєї щирої відповіді, але тут же посміхнувся ще тепліше, вираз його обличчя безсумнівно було задоволеним.
- Я прийшла до тебе.
Почувши це, Гайнлі нервовим тоном запитав ніжно тереба моїх волосків.
- Я весь в поту... Чи повинен я піти прийняти ванну? "
- Ти і так добре виглядаєш.
- Я справді так гарно виглядаю?
Ох, це була помилка... Я просто намагалася сказати, що йому не потрібно приймати ванну, а те, чого я захоплююся його красою.
Як тільки я побачила зміну в усмішку Гайнлі, він зняв сорочку, обнаживши свою пружну груди і живіт, на якому було чітко видно кубики преса, зараз він був ніби павич, який вихвалявся своїм пір'ям перед самкою.
Його усмішка перетворилась на:
"Я хочу підшукувати над тобою, я хочу поглузувати з тебе...", тому я навмисно поклала руку на меч, який він тримав, і з цікавістю запитала його.
- Можу я теж спробувати? "
- Так, звичайно...
Хейнлі передав мені меч в мить замішання, але потім запозяло здивованим тоном запитав.
- Почекай, ти хочеш вдарити його... Меч...?»
Він вказав ротом на дерев’яну ляльку.
- Так і є.», впевнений тоном підтвердила Нав'є.
Я битиму цю ляльку мечем, думаючи, що вона Совешу, думаю, це хороший спосіб вилизнути зайві емоції.
- Хіба це не було б ризиковано у твоєму нинішньому стані?
- Я просто вдарю цю ляльку кілька разів і все, нічого страшного не станеться. Вона ж не вдарить мене у відповідь, вірно?.
- Чи сталося щось настільки погане, що ти захотіла б володіти мечем ... І все ж стурбованим тоном запитав Гайнлі.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr