Глава 740 - Ти можеш бути слухняною? Частина - 2
У наші дні, коли ми були наслідними принцем і принцесами, ми читали любовні романи, лежачи пліч-о-пліч на підлозі.
У тих місцях, де закохані шепотіли одне одному слова любові, ми обоє були збентежені і в тих місцевостях, коли вони цілувалися, то дивилися один на одного по губах.
Серед тих любовних романів була історія, в якій чоловік забирався на вершину дерева, щоб зібрати фрукти для своєї коханої.
- Ти можеш це зробити?- запитала Нав'є, вказуючи на цю сцену з книги.
Совішу впевнено заявив, що може це зробити.
- Тоді зроби це для мене.
На прохання Совішу покликав мене наступного дня, щоб я подивилася, як він збирає персики для мене.
Однак він впав з дерева, і кілька персиків вдарили мене по голові.
Незважаючи на біль у голові, я більше турбувалася про Совешу, який знепритомнів.
Тільки - но я розплакалась і покликала лікаря, то зрозуміла, що сама маю шишка на лобі.
Я була налякана станом Совешу, але коли він прокинувся і прийшов до мене в кімнату, він дістав кілька персиків і сказав:
- Мені дуже шкода... Вони розчавлені...]
Як не дивно, мій неспокій змінився гнівом...
Я взяла дві подушки і вдарила його по спині... Коли Сувешу спробував втекти, персики вислизнули з його рук.
Я послизнулася на персики, тому Совешу поспішно піймав мене і покрив своїм тілом.
Ми опинилися на підлозі, де було дуже незручно.
Кілька білих пір’я, вилетівши з розорваної подушки, приземлилися на його чорне волосся.
Перо також приземлився на мої губи.
Совешу підняв руку і обережно зняв з моїх губ це перо.
Після того як пір’я, що лоскотало мої губи, зникло, Совешу мимолетно поцілував мене в губи, м'якіше, наче перука.
З обличчям більш червоним, ніж персик, він подивився на мене і швидко встав.
Він простягнув мені руку, щоб допомогти піднятися, і вибіг на вулицю, але тут він теж послизнувся на шматку персика і впав, вдарившись головою.
Це було наче сильний удар.
Перш ніж я встигла запитати, чи з ним все гаразд, він поспішно відчинив двері і втік.
Мені було соромно переслідувати його, тому я сіла на кісточки і обняв розорвану подушку.
Наш перший поцілунок був наповнений білими перами, хаосом і запахом персиків.
Навіщо він сюди приїхав ...? Чого він хоче від мене?
Я не очікувала, що мої очі наповняться слізьми.
Мені було дуже боляче згадувати цей сонячний день про щасливі часи, які ми провели разом, тому я розізлилася.
Що з ним не так...? Чому ми повинні говорити про минуле ...? Тепер ми інші люди, багато років минуло з тих пір ...
Чому він наполягає на тому, щоб нагадати мені, що кинув мене ...?
Я так довго намагалася закрити рани, які він мені наніс...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr