Глава 677 - Пам'ять Совешу. Частина - 2
Дворцевий лікар виключив, що це була серйозна травма, але він дійсно потребував відпочинку, тому що були пошкоджені кістки його правої руки і ноги.
Йому ще не слід було вставати з ліжка, йому потрібно було дочекатися повернення із Західної Імперії міс Евелін.
Як і слід було сподіватися, Совешу негайно стиснув зуби від болю та похитнувся.
Обидва придворні підтримали його одночасно.
Після цього Маркіз Карл і палацовий лікар увійшли, як тільки дізналися, що Совешу прокинувся від одного з придворних, який був біля його ліжка.
- Ваша Величносте!»,- радісним тоном вигукнув Маркіз Карл.
- Боже мій, Ваша Величносте!», такий же радісний тоном вигукнув палацовий лікар.
Сумління, яке стримувало рівновагу на основі людини з придворних, дивилося на двох чоловіків, які підбігли до нього зі облич на грані сліз.
Потім він пробурмотів, нахмурившись.
- Ваша Величність...?»
Перш ніж він закінчив те, що хотів сказати, він раптово підняв брови, знову подивився на Маркіза Карла і заплутано запитав.
- Маркиз Карл? Борода... Вона у Вас так сильно відросла за один день ...? "
Маркіз Карл, який збирався зі сльозами на очах запитати Совешу, чи все з ним в порядку, раптово зупинився.
- Що...?»
« Про що він говорить...? »
Він подумав, що почувся, але саме його борода вказує на палець Совішу.
Маркіз Карл задумливо провів по бороду обома руками і відповів.
- Ваша Величність? У мене ця борода вже п'ять років..."
- Що...?
Вираз обличчя Совішу трохи спотворився.
Здавалося, ніби він почув безглузду нісенітницю.
- Що ви кажете...? Ви завжди наносили рідкісні креми на підборіддя і під ніс, тому що вона у вас все ніяк не відросла. Ви маєте на увазі, що це спрацювало за один день, як якщо б у вас була борода вже п'ять років ...?», хто-небудь тоном запитав Совішу.
Придворні знову неважливо подивилися один на одного.
Зіниці Маркіза Карла звузилися, а щелепа палацового лікаря, який чекав моменту оглянути Совешу, так широко розкривалася, що, здавалося, ось-ось відвалиться.
Совішу глянув на них усіх ще більш здивовано і запитав.
- Крім того, чому Ви вриваєтеся у спальню без дозволу, Маркиз Карл? Чому всі ці люди тут зібралися? Чому ви називаєте мене Його Величністю?
Дворцевий лікар, охоплений шоком, прикрив рот обома руками.
Хоча Маркіза Карл не був лікарем, він міг помітити дивне становище Совешу.
Але Совішу, який кинув присутніх в замішання, подивився на всіх, як на божевільних, і попрямував до дверей.
- Спочатку мені потрібно побачити Нав'є... Перш ніж впасти, я ясно побачив, що персики, які я підкинув, коли вони приземлялися, потрапили по голові Нав'є...»,- стурбованим тоном сказав Совішу.
Совішу, хитаючись, вийшов зі спальні, але його ніхто не зупинив, всі були приголомшені його поведінкою і не могли нічого сказати або зрушитися з місця.
Маркіз Карл першим прийшов в себе, він покликав командира Імператорської гвардії за межами спальні і пішов за Совешу.
Командир кинувся на допомогу Совішу.
Спираючись на його плече, Совешу спустився сходами до Західного палацу і продовжив дорогу по коридору.
Маркоз Карл мовчки пішов за ним, занурившись у роздуми.
« Ні, ні, цього не може... Цього просто не може бути... Як...?»
- Ваша Величносте, хіба Навіле... не в Західному Королівстві?." - обережно тоном запитав Маркиз Карл.
- Чорт візьми, я, здається, зламав ногу ...», не відразу розчувши його питання сказав Совешу.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr