Глава 658 - Нова родина. Частина - 3
Вони поїхали до Західної Імперії, щоб врятуватися від Кошара.
Вони також дізналися, що сестра Кошара стала Імператрицею Західної імперії.
Що за образу до бандитів, що Кошар чинив їм опір, а їхня сестра стала Імператрицею?
Для бандитів це не було збігом.
Оскільки вони мусили виїхати в інше місце, Келдрік відважився повернутися до Східної Імперії.
Результат був той, який тепер оцінили, абсолютний успіх.
- Я геній! Кошар, ти чортів виродок! Ми більше ніколи не побачимося!" -- вигукнув Келдрік.
Але перед тим, як вони пішли, раптово підійшов один з підпорядкованих, взяв дитину на руки і пробурмотів.
- Хіба ця маленька дівчинка не виглядає так, ніби вона моя донька?- запитав підчинений.
При цих словах Келдрік здригнувся і роздратовано скрикнув.
- Про що ти говориш, придурок? Як ти можеш порівнювати свою жахливу ріжку з обличчям такої милою дитини? Вибачся перед дитиною за це образа!"
Потім його підлеглий швидко змінив свої слова.
- Я маю на увазі, що вона дуже схожа на мою дружину! Ось що я маю на увазі..."
- Ти дійсно віддаси собі звіт в тому, що говориш ...?- запитав Келдрік, дивлячись на свого підпорядкованого, як на останнього дурня.
Келдрік все ще тремтів від злості, але той проігнорував його і звернувся до нього з проханням.
Лідер, хіба Ви не наказали залишити цю дівчинку де завгодно? Будь ласка, залиште її у мене вдома, вам же в будь-якому випадку плювати на її долю.."
- Що? Чому в твоєму домі?», роздратованим тоном запитав Келрік.
- Я живу з дружиною десять років, але у нас немає дітей. Ця дівчинка майже ідентична моїй дружині, так що вона, мабуть, моя дочка, яку мені відіслали небеса.»,- отвтіїв підпорядкований.
- Придурок... У тебе немає совісті!» - вигукнув Келдрік.
- А...? У неї два очі, ніс і рот, як у моєї дружини, вірно...?» - на повному серйозному рівні сказав підчинений.
Келдрік образив його востаннє.
- Ідіот! Роби, що хочеш, мені байдуже.
Хвилюваний, підчинений ніжно обняв маля і прошепотів їй.
- Моя донька, моя дочка, доню..."
***
- Ваша Величність, Віконтеса Верді була знайдена, але ніяких слідів дитини при ній не було ...»,- серйозним тоном повідомив лицаря, намагаючись пом'якшити цю інформацію.
Совішу кілька днів не спав, всі його думки були лише про неї, його маленьку Глорім.
У результаті у нього були темні мішки під очима, і його стан був настільки поганим, що коли б він штовхав трохи сильніше, то відразу втратив би свідомість й не зміг прокинутися.
Його тренували з дитинства, тому він міг виконувати свою роботу як зазвичай, незважаючи на втому, але його розум не працював у повну силу, його свідомість хотів відпочивати і мало тримався.
Я пильно подивився на лицаря, що запали очима.
Не в змозі протистояти цьому, здавалося б, всепоглинаючого погляду, лицар опустив очі.
- Було проведено обшук по всьому районі, але дитина не була знайдена. Крім того, місце, де була знайдена Віконтеса...»,- доповідь лицаря був перерваний раптовим питанням.
- Де її знайшли...?
- Це було за межами кордонів, це було місце, оточене лісом і без сіл. Карета перевернулася, і Віконтеса була поранена...»,- відповів лицар.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr