Глава 632 - Криваві сльози. Частина - 2
- У розпорядженні Герцога Земенсії немає солдат, його батько тримає всіх при собі. Крім того, герцог Земенсія, як мені повідомили наші довірені люди, кілька днів тому вирушив у подорож в набагато віддаленіше місце.» - все тим же заспокійливим тоном канцлер продовжував наполягати на своєму.
Ніхто з цих двох не хотів відступати і намагався вигнути свою лінію.
Канцлер не брехав, Капмен зміг переконатися в цьому, прочитавши його думки.
Врешті-решт, Капмену довелося піти, його домовленості були невдалі, наведені аргументи на канцлера не вплинули.
Погане передчуття, яке він мав, не зникло, тому він на всяк випадок слідкував за дорогою назад до Західної Імперії.
Він також проінструктував своїх особистих охоронців затримувати будь - кого, хто робить підозрілі дії.
Хоча він робив це протягом декількох днів, не було нічого підозрілого, все було як звичайно, без пригод.
Як і говорив канцлер, все здавалося під повним контролем, охоронці були пильні, здавалось, що мишка не проскочить.
Навіть не тоді, коли Імператор і Імператриця в'їхали до столиці Західної імперії у своїх каретах.
« З того, що він сказав, я подумав, ніби він нападе на Імператора і Імператрицю на зворотному шляху до Західної імперії. Чи я міг помилятися? Квант. Чи він мав на увазі, що буде використовуватися будь - яка інша нагода, коли Гайнлі та Нав’є залишаться самі, щоб завдати удару? Що ж він задумав?
Після того як Капмен прослідкував процесію до головного палацу, він, нарешті, трохи заспокоївся і вирішив розповісти про це Навьє окремо, при особистій розмові.
У цей момент він почув внутрішній голос людини, готової померти.
[Вибач, що я піду першим... Вибач, моя дружина... Я люблю вас, діти мої... Сестра Криста... Я піду з тобою з подарунком... - внутрішній голос людини переповнило розпач.
Капмен здивовано підняв голову вгору, туди звідки він почув думки цього чоловіка.
Високо на даху палацу розвівся червоний плащ.
"Це він, Земенсія!" - вигукнув про себе Капман.
Саме в цей момент Герцог Земенсія схопився зі свого місця.
Як ніби час сповільнився, Капмен зміг ясно побачити цей короткий момент.
Щойно вони вийшли з карети біля головного палацового входу, Гайнлі заговорив до Мак - Кенна і Навіє щасливо усміхалася, поки слуги виносили багаж, ця картина була спокійною.
Нав’ята та Гайнлі обмінялися чуйними поглядами, як звичайна закохана пара, ніхто не очікував нічого поганого.
Усі лицарі розгнівались біля входу в головний палац, вони були як звичайно пильними, але не звертали уваги наверх.
І в цей момент на голову Навіє впав герцог Земенсія...
Останнє, що запам'ятав Капмен, було те, як він блискавично підбіг і інстинктивно захистив Нав’є своїм власним тілом.
Один чоловік з гуркотом впав на двох.
Після недовгого мовчання і усвідомлення того, що сталося, присутні розступилися крики.
- Земенсія...!"
Він побачив, як здалеку впав на землю і втратив силу в ногах.
Він прикрив рот тремтячими руками і відповз назад.
Кілька днів тому герцог Земенсія відправився просити його про допомогу після повернення з Компширу.
Він зізнався йому, що виявив, як його сестра не покінчила життя самогубством, а була вбита після ув'язнення у в’язницю, тортури та приниження, тому він хотів покінчити з собою там, де раніше жила його жінка. Сaйт рулaйт.
Пригнічення сумління не дозволяли йому продовжувати своє життя, знаючи, що йому брехали ті, кому він вірив, бо знав: весь цей час він був сліпий, безглуздий і наївний.
Тінь смерті вже нависла над обличчям Герцога Земенсії, який попросив свого кузена про одне останнє позичання.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr