Розділ 578 р. — Гнів і Покой. Частина - 2
- Ця чарівниця дійсно... Наша донька...?»
- Я теж не знаю. З усіх людей, хто це сказав, був віконт Ротешу. "
- Але у нас ніколи не було прямого контакту з віконтом Ротешу. Навіщо йому брехати нам у цій ситуації? "
- Це правда...»
- Хоча я знаю, що докази, представлені віконтом Ротешу, непереконливі ...."
Віконтеса Іскуа зітхнула, і це було дуже боляче.
Віконт Іскуа також зігрів глибокий подих і прикрив голову обоми руками.
Тепер, коли я думаю про це, вона трохи схожа на нас.
- Так, її волосся того ж кольору, що і твої, і очі того самого кольорів, як і мої. "
- Вона не така вже погана дівчина. Це виглядало погано, тому що ми були на стороні Рашти, але це було пов'язано з певними обставинами ...."
- Так і є. Навпаки, вона дуже розумна і працьовита дівчина ...."
Чим більше вони розмовляли, тим частіше здавалося, що усвідомлюють достоїнства Евелінн, тому не розуміли їхнього поганого погляду на цю дівчину. Не будь Раштою читай там, де перекладаються.
Коли вони дивилися на неї як на ворога своєї фальшивої дочки, то вважали її вчинок хитрістю і пихатістю.
Упередження, яке засліпило їх, зникло.
Але чим більше вони думали, що Евелінн хороша дівчина, тим гірше це ставало для них.
- Хіба ми не повинні спочатку поговорити з нею? "
- Що ти збираєшся їй сказати? "
- Що ми..."
- Як ти думаєш, їй це сподобається? "
- Але ми не можемо залишити наші відносини такими, якими вони є."
Віконтеса Іскуа була права.
Навіть якщо їх звинувачують у спробі вбити простолюдинку, це не суворо карається.
Невдовзі вони вийдуть з в’язниці. Якщо Евелінн дійсно була їхньою дочкою, вони повинні були якось налагодити стосунки.
Саме в цей момент почулися чиїсь кроки, що спускаються по тюремній драбині.
Кам’яна драбина була спроектована так, що заходи віддавалася луною незалежно від того, хто спускався, тому пара перестала розмовляти, щоб дізнатися, кого до них сходить.
Якщо охоронець знову спуститься, вони думали дати йому грошей, щоб він привів Евелін.
Проте несподівано з’явилася Евелін.
Віконти Іскуа здивовано дивилися на Евелін, в той час як та байдуже спостерігала за парою через решітки.
Їхні погляди були запаморочливими.
- Міс Евелін, навіщо Ви прийшли?"- запитала віконтеса Іскуа з примусовою посмішкою, холодність дочки розбила їй серце.
Вона хотіла доторкнутись до неї, щоб дізнатися про все.
Але її голос тремтів, хоча вона намагалася виглядати спокійною.
Ти виглядаєш переляканою. мов на камінь.
Її тон був сухим, а погляд гострим, і те, що вона відчувала всередині, було абсолютною презирством.
Відчувши се, виконти Іску засмутились.
- Міс Евелін...»
Віконт Іскуа обережно покликав Евелін, але вона запитала більш холодно.
- Хіба сьогодні зі мною не будуть поводитися як з люльгарною простолюдинкою?»
Пара була вражена, згадавши все, що вони сказали Евелін. Переклав у пекло.
Слова перетворилися на кинджали, які встромлялись у груди.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr