Глава 566 - Поклявшись помститися. Частина - 4
Коли Маккенна прищепив мовою, Гайнлі пробурмотів щось про нещодавню несправедливість.
- Дитина повинна знати. Якщо когось пірнути ножем, піде кров, вірно?
- Це делікатна тема. Такими темпами ви дасте своїй дитині ніж, щоб він когось пірнув".
- Це погано?
- Я зараз теж захотів вигнати вашу Величність звідси."
Хейнлі знову впився поглядом у Маккенну, тому що той не прийняв його сторону. Перекладач квант.
- Я граю з мечами з п'яти років, Маккенна.
- Так Ви пам'ятаєте той раз, коли ви втекли після того, як Королева, мати Вашого Величності, шлепнула вас по дупі? "
- Я не пам'ятаю..."
- Ви стираєте зі своєї пам'яті те, що Вам не подобається ...."
- Ей!»
- Ви перетворилися на пташку і втекли з дому. Король перетворився на пташку, погнався за вами, схопив Вас за шию і повернув назад. Служники палацу не знали, що це були Його Високість Гайнлі і Його Величність Король, тому вони жартували, щоб навіть птахи, яких містила Королівська родина, намагалися навчати своїх дітей правильної етикетки. Ви дійсно не пам'ятаєте?»
Хоча погляд Гайнлі залишався холодним, МакКенна дуже усміхнувся.
- Тепер Ви згадали?
Хоча вони могли здаватися свареними, насправді Гайнлі не був злим. Насправді, ці двоє були дуже близькі.
Хейнлі також знав, що хоча Нав’є вигнала його зі спальні, вона не була так вже й поганою.
Вона бурчала, як ніби їй було сумно, але всередині вона була щаслива. Текст взятий з рулету.
У Східній Імперії Нав’єра стримувала свої емоції настільки, наскільки це було можливо.
"Хіба тепер вона не висловлює своїх емоцій більш вільно?"
Хейнлі не міг стриматися від усмішки при цьому.
Маккенна помітив це і пробурмотів.
- О... Ви - непристойний..."
МакКенна знав, що Гайнлі зараз розстроиться через його слова, тому він схопив свої речі і швидко втік.
***
Старий герцог Земенсія проник у Імператорський палац, щоб розгадати причину смерті своєї дочки.
Прогулюючись, він побачив Гайнлі та Маккенена весело розмовляють і в нього защемилося серце.
- Моя донька лежить мертва, в той час як ці виродки ..."
Герцог Земенсія вилаявся, стиснувши зуби. Переклад вкрадено у рулате.
Навіть якщо він помре, то не дозволить своїм дочкам бути щасливими.
***
Залишивши Імператорський палац, він швидко верхи на коні до місця свого імператора Совішу.
Кожного разу, коли кінь стомлював коня, він зупинявся у поблизькому місті і купував найліпшого коня для того, щоб продовжити свою подорож якомога швидше.
Він хотів поквапитися, щоб врятувати свою дочку поки Імператор Совішу не передумав.
Його призначення розташовувалося на околиці Імперії.
Після кількох днів верхової їзди він прибув у невеличкий, але красивий палац.
Це була вілла, яку могли б використовувати аристократи з простими смаками, тому він відчув трохи полегшення.
"Він не замкнув мою доньку в якомусь неприємному місці, це вже хороший знак."
Троє чоловіків, які очевидно були охоронцями, стояли перед особняком.
Як тільки віконт Ротешу підійшов, вони послали на нього свої списи.
Ротешу підняв руки, щоб показати, що у нього немає зброї.
- Моя донька. Я прийшов, щоб знайти свою доньку."
Оскільки охоронці не отримали нових наказів, вони не опустили своїх списів.
У цей момент почувся веселий голос.
- Батьку!»
Коли віконт Ротешу підняв очі, він побачив свою доньку, яка бігала до нього.
- Ріветті!»
Віконт Ротешу обійняв свою дочку.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr