Глава 532 - У жалю немає нічого солодкого. Частина - 3
Коли Евеллі прийшла до Імператорського палацу, вона задумалась повернутися в Південний палац або повідомити Совішу про те, що виконала його прохання.
Хоча Евеллі відчувала, що їй потрібно відвідати Совешу, вона хвилювалася про те, чи з'являться непотрібні чутки, бо він її не викликав. Читайте тільки на рулеті.
Крім того, вона не відчувала себе комфортно, розмовляючи наодинці з Імператором.
Евеллі весь час вагалася, вивантажуючи багаж, але зрештою вирішила відразу повідомити йому про це.
« Це особиста справа, мені краще повідомити йому про це сам.»
Її рішення було правильним.
Сумління не викликало її відразу, бо думав, що вона встане. Але він дуже хотів знати, чи принесла Евелі його подарунок і як реакція Нав’ята відреагувала.
Як тільки Евеллі увійшла в його кабінет, Совішу швидко запитав. Читайте тільки на рулеті.
- Що сталося з подарунком? Ти віддала його їй? "
Евеллі не могла навіть ввічливо привітатися, склавши руки разом і поспішила відповісти.
- Так. Я привезла його імператрице Найв'язе.
- Що вона сказала?
- Хм...?
- Що сказала Імператриця Навіє, коли отримала подарунок?
- Ах, це ...»
- А як щодо вираження її обличчя? Яким був її голос?»
Але Евеллі не сподівалася, що Совішу запитає про це.
Очі Евеллі в замішанні металися з боку убік.
Сумління захопило сумління, коли він помітив її дискомфорт.
- Все гаразд. Імператриця Навіє завжди була байдужою, що б я їй не давав."
Але на відміну від гіркоти в його голосі, його очі були повні туги.
Евеллі ще більше нахилила голову і пошевелила пальцями ніг.
- Дякую, що виконала це завдання. Тепер ти можеш йти. "
Евеллі була настільки збентежена, що вона вирішила більше не ставити жодних запитань.
Як тільки Евеллі пішла, Совешу пішов у свою спальню, сів на ліжко, подивився на картину Нав’є і сказав собі.
- Шкода, що я не дав їй це раніше, коли вона попросила мене ..."
Його безутишний голос луною рознісся по спальні.
Все ж він почувався трохи ліпше, знаючи, що його подарунок був доставлений.
Також він радів, що дотримався своєї обіцянки навіть тоді, коли вже було запізно.
« Я не думаю, що Навот згадає про обіцянку...»
Приблизно через дві години, коли чоловік із Західної Імперії приїхав з делегацією Східної імперії, дав йому у вітальні листа від Нав’є і лист від Гейнлі, вираз його обличчя потемніло.
Після того як він прочитав два листи, вираз його обличчя погіршився.
[Чи мав посланець завдати шкоди Евеллі за наказом шина і віконтеса Іску?]
Це була ганьба для Східної Імперії, що посланець зробив це.
Крім того, Евеллі була послана їм з дорученням. Звичайно, делегація не знала, що Евеллі вирушила до Західної Імперії, щоб виконати секретне доручення Імператора Солешу.
Проте це не зменшило злочинності.
[...За те, що зробив цей посланець, він може бути навіть покараний Західною Імперією. Але хіба він не є одним із посланців Східної Імперії? Якщо цей посланець буде покараний Західною Імперією, це може завдати шкоди репутації Імператора Совешу, тому я залишу цю справу в руках Східної імперії.
На відміну від листа, в якому вона тільки висловила свою турботу про Евеллі, повідомлення Гайнлей було вислане на сміх у кожному слові.
Він підкреслив, що винуватцем був посланець зі Східної Імперії з єдиною метою посміятися.
Лист, замаскований під опіку, був образою. Єдиною серйозною частиною листа була кінцівка.
[Достаті, не потрібно бути поблажливим.]
Він хотів розірвати в клочику цей неприємний лист.
Але Совешу стиснув зуби, щоб придушити це бажання, і наказав негайно викликати Віконта та віконтесу Іскуа.
Віконт і віконтеса Іскуа не знали, чому їх викликали. Як тільки вони ввійшли, Совішу запитав холодним і глибоким голосом.
- Рашта попросила вас зробити це?
- Ваша Величність, що Ви маєте на увазі ...»
- Рашта попросила вас заподіяти шкоду Евеллі?
На пряме питання, яке поставив Совешу віконт і візонт Іскуа, зачаровувались.
- Ні за що!»
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr