Глава 513 - все ще любить мене... Частина - 1
У цій ситуації вона навіть не могла звернутися до герцога Елгі. Очевидно, якщо б вона відвідала герцога Елґі, який був замішаний у кількох скандалах, це тільки посилило би чутки.
« Що мені робити... що я маю зробити? »
Після довгих роздумів Рашта дійшла висновку.
« Я пройду тест на батьківство".
Єдиною причиною, чому вона не могла погодитися на батьківське виховання було її теперішнє отця і фальшивих батьків.
"Я поставлю їх зникнути..."
Хоча людям може здаватися дивним те, що вони зникли в той самий час, якби сім’я Іскуа та її батько загинули, пізнати правду було б неможливо.
Зробивши такий висновок, Рашта спочатку чекала на звістки від свого справжнього батька. Зазвичай він посилав її до покоївки, щоб попросити грошей.
Якщо вона спочатку зв’яжеться зі своїм батьком, йому може здаватися, що це підозріло. Так що їй, як завжди, довелося чекати, поки він підійде першим.
Звичайно, вона трохи хвилювалася. Однак її справжній батько відіслав покоївку, хоча недавно про Раште повідомляли невістки.
- Вітаю вас, Ваша Величносте. Ось ви де...», вкрадено з сайту рулейт.
Як тільки Рашта отримала листа з рук покоївки, вона поспішно розплакалась. Це зняв вантаж з її голови.
Вона, безсумнівно, турбувалася про те, що може статися, якщо її справжній батько на цей раз зробить по-іншому. Але він діяв так само, як завжди.
« Чому я відчуваю такий сильний біль у грудях? »
- Ваша величність?
Коли Рашта розплакалась, покоївка здивовано запитала.
- З Вами все гаразд?»
« Як вона сміє запитувати, чи зі мною все гаразд? Вона, мабуть, знає про останні чутки про мене, але все одно питає: "Чи зі мною все гаразд?"
Рашта дотримувалася бажання закричати. Вона просто шалено втупилася на покоївку своїми широко розкритими очима. Вона вибудувала жахи морського монстра в глибинах океану.
Покоївка здригнулася і опустила погляд. Рашта прикусила нижню губу і наказала служниці залишити її в спокої.
Нарешті, глибоко зітхнувши, вона розкрила конверт. Коли вона витягла листа, в ній знову з’явилася небажана надія.
« Цього разу. Можливо, цього разу він хотів поводитись як хороший батько. "
Вона злилася на себе за цю надію, але саме так вона себе і відчувала.
Рашта витягла лист і швидко прочитала його.
[Мені потрібні гроші для цього... Я теж хочу зробити це...]
Він попросив те ж саме, що і завжди.
Він навіть не потурбувався написати їй слова потіхи. Він тільки згадав, які важкі для нього були ці дні. Однак, запитана сума була вища ніж звичайно. Не те щоб він був абсолютно не знаючих про чутки, але його турбували тільки гроші.
Сльози текли по її обличчю.,- вкрадено з сайту рулейт.
Рашта відкинула лист вбік, сіла на кісточки на підлозі і закрила обличчя обома руками.
Потім вона доторкнулася кінчиками пальців до шрама на лобі, який в минулому було завдано покоївкою.
Хоч би скільки вона покривала його каное, шрам все одно був на місці і це її дуже турбувало. Рашта обмірковувала шрами нігтями.
« Чому я народилася рабинею? Чому я мала бути дочкою цього відбитка? Чому Нав’ята народилася двориком? Чому у Навайї були люблячі батьки і вони жили щасливо? "
Вона знала, що Нав’ята теж мала труднощі, але не такі важкі, як у неї.
Від самого початку все було по-іншому. Раште довелося битися, бо у неї нічого не було.
Вона хотіла багато чого мати. Вона хотіла, щоб її любили, а також сміялась і прагнула бути щасливою.
Вона хотіла когось, хто дійсно любив би її, а не батька, який покинув свою доньку, чи чоловіка, що обіцяв їй любов і не захистив її.
Любити і бути коханою повністю. Не зносячи дискримінації за те, що він рабиня.
« Хіба це не так? Хіба це так вже неправильно? Я позбавила її статусу Імператриці... Я забрала у неї чоловіка... Так, я це зробила. Так от чому мене так карають? "
Рашта розсміялася крізь сльози.
« Ні за що. Зовсім ні...»
Рашта завжди була нещасною, щоб тепер сказати, що вона страждає через те, чого втратила Навіє положення Імператриці.
Мабуть, цього разу вона намагалась змінити своє нещасливе життя власними руками. Але її горе стало ще сильнішим.
« Чому? Чому щасливі люди завжди щасливими, і чому нещасливі? Чи відчуваю я себе нещасною через те, що не задоволена своїм життям? Що б сталося, якби я підкорилася? Чи повинна була я прожити все своє життя слухняною рабинею, сподіваючись, що одного дня мій батько прийде і врятує мене? »
Рашта всхлипнула і гукала кулаком по килиму.
Щоразу, коли її кулак ударявся об килим, розкішне кільце на правій руці дедалі сильніше врізалося у тіло.
Кров текла по її руці, але вона не відчувала болю.
Вона відчула, як чудова кільце впилося в її тіло, і прошепотіла.
« Ця посада не для тебе. Ти не підходиш на таку посаду. Ти не проти її ...."
Коли Рашта потекли по її щоках, вона раптово перестала плакати.
Вона передумала.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr