Глава 507 - людина, яка загнана в кут. Частина - 3
Чому у нього такий вираз обличчя? Хейнлі підніс руки до обличчя і потернувши очі великими пальцями, потім пробурмотів з напівзаплющеними очима, як кішка, яку ковтають.
- Мені не подобається, коли моя Імператриця говорить про нього хороші речі ...."
- Це прозвучало як комплімент?
Я не мала на увазі це з таким наміром. Я просто мала на увазі, що це не могло бути помилкою з екіпажем, враховуючи його особистість.
Але Гайнлі кивнув з затіненим обличчям. Потім він кілька разів потерся чолом про моє плече.
- Гейнлі, Імператору не варто робити це публічно.
Як тільки я стурбовано пробурмотала щось, він неохоче зупинився. Але він все - таки надув губи.
Я зітхнула і легонько поцілувала його в щоку.
Але він хітер... Хейнлі вже більше не сумував. Тепер він тільки прикидався, щоб я його потішила.
Коли я втупилася на нього, він злегка повернувся і закрив обличчя руками. Ніби він знав, що буде виглядати дуже сумно і мило.
Насправді, це на мить мене занепокоїло. Як він міг ясно уявити, яке враження справить?
Гайнлі продовжував дивитися на мене, ніби хотів побачити, як я зможу його потішати. Тому я чесно сказала йому про це.
- Хейнлі. Кожного разу, коли ти так себе ведеш, ти виглядаєш так мило ...."
Судячи з його легкої усмішки, йому здавалося, що я сказала.
- Ти часто використовуєш цю тактику з іншими жінками?
Він ледь міг відповісти на моє питання.
- Моя Імператриця?
Це була реакція, яку я очікувала. Хейнлі опустив руки і повернувся до мене. Наче леопард, який підражав кота, перестав прикидатися слабким.
- Моя Імператриця. Інших жінок немає. Ти знаєш...»
- Я нічого не знаю. "
- ...!"
- Ти знаєш моє минуле, в той час як я не знаю твого. Цього достатньо."
- ..!»
Навіть не промовляючи закляття, Хейнлі миттєво завмер.
Я усміхнулася про себе. Невже він думав, що я не знаю як ревнувати?
- Моя імператриця, я..."
- Мені потрібно побачитися з Евеллі."
- Почекай..., моя імператриця?»
***
Коли я пішла до своєї кімнати, мені повідомили Евеллі, що була з моїми фрейлінами.
Я не могла повірити, що вона була з моїми фрейлінами. Вони не зустрічалися з Евеллі. Що відбувається?
Я була здивована, але спочатку пішла в кімнату своїх фрейлін.
Там Лора розчісувала волосся Евеллі перед туалетним столиком. Украдено с рулейта.
Не встигла я опам’ятатися, як Евеллі була гарно одягнена і заплила волосся в косу.
Але збентежена своїм зовнішнім виглядом, Евеллі почервоніла і її очі опустилися на свої ноги.
- Эвелли.»
Коли я наблизилася до неї, Евеллі вискочила з обличчям, повним життя.
- Ваша Величність!»
Як видно з того, як вона сміялася, їй здавалося, що було весело проводити час із Евеллі, майже її ровесницею. Навіть у Східній Імперії Лора завжди виходила розважатися з молодими леді свого віку.
- Я принесу що-небудь випити!"
Як тільки Лора пішла, Евеллі підійшла до мене, схопила мене за руки і поклонилася.
- Я чула, що це Ваша Величність послали лицарів знайти нас. Дякую. Я завжди отримую допомогу від Вашої Величності."
- Не треба мені дякувати, розкажи мені, що сталося. "
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr