Глава 503 - Пристельний погляд. Частина - 3
- Вона виїхала приблизно в той же час, що і я, так що вона вже мала приїхати. Я думав, вона негайно прийде до вас. Куди ще вона могла піти? Це дивно...»
- Вона могла заблукати..."
- Я так не думаю. Вона напевно приїде з кучером.
Це було правдою. Якби вона приїхала як подарунок від Совешу, то не була б сама.
У мене було погане передчуття. Чи вона не зустрічалася з грабіжниками чи бандитами? Чи зламалася карета? У будь-якому випадку, я хвилювалася.
Зрештою, я наказала розслідувати ситуацію, тому що один з гостей не прибув.
- З нею все буде гаразд, Ваша Величносте.»
Заверил маркиз Фаранг.
***
Але незважаючи на те, що запевняв маркиз. Евеллі не з'явилася ні тієї ночі, ані наступного ранку, ні пізніше.
Дійшло до того, що я злякалася, як щось трапилося з нею. Евеллі навіть не з'явилася в кінці банку.
У результаті я не могла турбуватися про Евеллі, навіть коли сіла обідати з деякими високопоставлених гостей, які все ще залишалися в Імператорському палаці.
Я не могла зосередитися на вечері, але дзвінкай сміх розбудив мій розум.
Коли я побачила, хто сміється, мій настрій швидко погіршився. Сміх належав Рашті.
- Звичайно. Можливо, це були б не Нав'яже і Ваша Величносте Гайнлі, які сидять поруч один з одним, а ваша Величність Гейнлей та я.."
Чим більше я слухала її, тим чіткіше зрозуміла, що проблема не в сміхі. Що за нісенітниця вона несе?
- Тоді Імператриця Навіє і я б були в протилежних позиціях, вірно?
Все, що вона говорила було нісенітницею. Я пам'ятаю, що Рашта завжди була такою.
Гайнлі неодноразово заперечував це, але Рашта просто сміялася, наче жарт і наполягала на цьому.
Звичайно, вираз обличчя Гейнлі сумував з кожною секундою.
Імператриця Східної імперії говорить дуже дивні речі. Нічого з цього не сталося б ...."
- Навіть якщо Ваша Величність Гейнлі не хоче цього визнавати. Це правда.
- Ой. З якого часу це припущення стало правдою?»
- Тому що у тебе завжди таке зле почуття гумору з Раштою. "
Імператриця Рашта.
- Рашта просто говорить про старі часи, що в цьому поганого? "
Чому Гайнлі не був таким прямолінійним, як зазвичай? Чому він дозволив їй продовжувати нести нісенітницю?
- Хіба Ви не пам'ятаєте листи, Ваша Величносте? "
А, це через листи.
Здавалося, що він не говорив рішуче з Раштою, побоюючись, ніби вона розповість про листи, якими ми обмінялися в минулому.
Якби я знала, що обмінювалася листами з Гайнлі до розлучення, то найбільше б тішились моїми ворогами.
Вони б звинуватили мене в тому, що у мене був роман з Гейнлі і підкреслили, ніби розлучення відбулося не через Совешу, а через мою провину.
Після смерті Крісти ситуація тих, хто пішов за нею, різко впала.
Хоча в Західній Імперії мені не завдала великої шкоди, якби до мене дійшла чутка про те, що у мене був роман з Гейнлі, вони могли б зачепитися за це.
- Ваше Високосте Гайнлі, те, що говорить Імператриця Рашта, не брехня. Хоча зараз ваша Величність дивиться тільки на Імператрицю Найв'єтнамі, раніше здавалося, що вам подобається імператиця Рашта. "
Хейнлі стиснув віскі, почувши про листи. Цього разу втрутився Великий Герцог Лілтеанг і сказав, що Гайнлі дійсно сподобалася Рашта.
Гейнлі зітхнув, дивлячись на Рашту. У нього було обличчя людини без плану, і, здавалося, він думав про те, що сказати в цій ситуації.
- Імператриця Рашта, Ви одержимі моїми чоловіками. "
Зрештою я заговорила, бо не могла бачити його таким.
- Чи це тому, що Ви одержимі мною? "
***
- Коли ти почав цікавитися цим?"
- ..."
- Раніше тебе взагалі не цікавило дворянство, плітки і так далі...
- ..."
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr