Глава 474 - піклування моєї матері. Частина - 2
- Отже, спочатку ми повинні приготувати одяг для дитини? Або, швидше, якісь іграшки? Ні, ні, що важливіше, так це ліжечка.... Який дизайн ідеально підійшов би для дитячої ліжечки?»
Раптом Роза почала розповідати про те, що вона знала. Графінія Джубел, яка мала великий досвід у подружжі, вагітності та вихованні дітей, хвалилася з піднятими плечима:
- Що може знати про це молода леді, яка не заміжня? Дайте все це мені, міс Роуз. Дайте це мені, Ваша Величносте. "
Однак Роза не була готова здатися:
- Графиня Джубел. Я багато чого бачила і чула, так що я теж можу з цим впоратися."
- Ваша, ваша Величність. Це нормально, що Ви стоїте? Ні, вам потрібно лягти або, швидше, сісти."
Мастас запаникувала, ніби я раптово стала хворим.
Як тільки я сіла, я повернулася, щоб подивитися на свого брата, і він виглядав дуже задумливим.
Він розгулює по кімнаті, тому що не може всидіти на місці ні хвилини?
Навпаки, мій батько не рухався і нічого не говорив, витираючи сльози носовою хусткою.
Здавалося, він хотів від усього серця привітати мене, але, на жаль, у нього застряг комок в горлі... Кожного разу, коли він відкривав рот, слова не виходили.
Спочатку моя мати кілька разів поплескала батька по спині, щоб потішити його, але зрештою наказала йому прибратися з її очей, якщо він хоче плакати.
Мій батько засмутився, встав біля стіни в кутку і заплакав ще голосніше...
Коли я посміхнулась, мама поклала руку на живіт і ніжно погладіла.
- Моя люба дочка. Ти все ще занадто мала для мене. Я не можу повірити, що моя маленька дівчинка стане матір'ю..."
- Мамо, я вже не маленька.
- Ти зрозумієш, коли у тебе будуть свої діти. Незалежно від того, наскільки вони підростуть, вони завжди будуть маленькими і безпорадними для своїх батьків."
Мій старший брат, якому робили суворий вимову замість того, щоб поводитися з ним як безсилою людиною кожен раз, коли він потрапляв у біду, ворушив губами, ніби хотів привітатися.
- Але я нервую."
- Чому?
- Я хочу добре виховати свою дитину."
Мама обняла мене за голову і похлопала з плечей.
Мамін зітхав, пробіг по моїх волосах.
- Я не знаю, чи зможу я це зробити, мамо.
- Ти була винятковою дитиною. Дуже розумним і слухняним."
- Я знаю.»
Мудра людина не може навчати інших. Це прекрасно, якщо ваша дитина піде в тебе, але якщо випадково...
Погляд моєї матері на мить перемістився з мого брата на мого батька.
- Якщо ваша дитина не буде такою слухняною випадково, я боюся, що ви не зможете з цим впоратися."
Я ніколи не повинна розповідати своїй мамі про дитинство Гейнлі.
- Я зроблю все, що в моїх силах, мамо.
- Я хотіла б залишитися поруч з тобою, щоб допомогти тобі.
Я також хотіла, щоб моя мати була тут... але моя мати любила Східну Імперію.
Я не могла спитати її, я влучилася у груди матері.
Саме тоді мій брат запитав мене, ніби прочитав мої думки.
- Мамо, ти не можеш залишитися тут з Нав'є?
У мене теж була надія, тому я подивилася на свою матір.
- Я подумаю про це..."
- Дружина... Наша... Наша Нав'ята... Наша дівчинка все ще є нашим батьком, але наша дитина... Ааа..."
Моя мати нахмурилася від його слів. Побачивши цю сцену, Мастас зшила губи і опустила голову.
Мій батько проворно поспішив геть, обернувся і дістав свій носовичок.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr