Глава 460 - Чому ти тут? Частина - 4
Мастас швидко втрутилася і заспокоїла шинанта Ландела:
- Вікінта також красива.
- Це комплімент?
- Звичайно! Віконт теж велика ящірка. "
- Це дійсно комплімент? "
У такі моменти виконт Лангдел зовсім не був схожим на грізного командира транснаціональних лицарів.
Побачивши, як вінконт Лангдел кивнув у відповідь на очевидний комплімент Мастас, я прикусила губи, щоб стримати сміх.
Але віконт Лангдел, який йшов неквапливо, раптово зупинився, і вираз його обличчя стало жорстким.
Його невинне обличчя зникло, і миттєво з'явився лютий вираз лицаря-командаора.
У чому справа?
Я повернула голову в тому напрямку, куди він дивився.
Причину було легко зрозуміти.
Совішу...
Там був Совешу.
У нього теж був напружений вираз обличчя, як ніби він не очікував побачити мене тут. Лицарі за спиною Совешу виглядали незручно.
Яскрава атмосфера раптом стала важкою.
Ми зніяковували одне одного, потім обережно наблизилися один до одного.
Ми обоє займали занадто високе становище, щоб прикидатися, що не бачили одне одного. Як Імператор і Імператриця могутніх країн, ми повинні були виявляти взаємну повагу.
Крім того, це була пряма дорога. Якби я хотіла уникнути зустрічі з ним, мені довелося б продиратися крізь кущі з обох боків.
Це виглядало б так, ніби я втікала...
Приблизно в трьох кроках ми знову зупинилися. Я ввічливо привітала його усмішкою Імператриці.
- Я чула про народження дитини. Вітаю. "
- Дякую.
Сумно відповів я.
Я підняла кутки губ і кивнула, не кажучи ні слова.
Потім я додала:
- Ти передав дитині подарунок від мене або викинув його? "
Коли Рашта завагітніла, я вибрала меч для її дитини. Прекрасна і красива, але декоративна річ. Меч, який означав життя без роботи або життя.
Вираз обличчя Совішу швидко застигло.
- Той подарунок, який ти подарувала Рашті, я не знаю де він. "
- Я розумію. "
Я кивнула і подивилася в тому напрямку, куди повинна була йти. Це був напрямок, з якого прийшов Совешу.
Я вагалася. Можу я попрощатися і піти своєю дорогою? Чи можу я сказати йому, щоб він пропустив мене, що в мене є справи, якими мені слід зайнятися?
- Відійдіть.»
Я думаю, що ні.
Солове наказав своїм лицарам відступити. Потім я кинула погляд, який виражав те ж саме на лицарів позаду мене.
Віконт Лангдел нахмурився, але нічого не сказав.
Хоча Вірвол працював як автономний регіон, він все ще був територією Східної Імперії, тому Солвешу міг запитати:
- Що тут робить вигнанець?
Але з якоїсь причини він, здавалося, намагався уникати його.
Зрештою я також попросив графиню Джубел і Мастас піти в сторону.
Я не могла легковажно проігнорувати його прохання, він все ще був Імператором Східної Імперії.
Як тільки всі пішли, Совешу запитав:
- Я думав, ти будеш жити добре. Чому ти так сильно схудла?»
Дивно, але він здавався дуже засмучений.
Це правда, що я схудла, останнім часом я мало їла.
Але я не могла сказати, що втратила апетит через вагітність. Поки я мовчала, намагаючись знайти відповідь, Совешу знову запитав:
- Це через твого чоловіка?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr