Глава 455 - застереження Джоансона. Частина - 3
- Я в порядке. Я просто була трохи здивована."
Другий раз спостереження за цим феноменом зробило його ще дивовижнішим.
Оскільки це більше не повторилося, я задавала собі питання: чи було це випадковістю або мана зникла. Але цього не сталося.
Я кілька разів зомкнула руки, декілька раз помахав ними в повітрі і нарешті поклала їх собі на коліна.
У цей момент я відчула на собі пристойний погляд Гайнлі, тому підняла очі:
- Що не так?
Коли я запитала про його дивну виразку обличчя, Гайнлі підняв свою відвислу щелепу вказівним пальцем і сказав:
Тепер, коли я згадую про це, ми забули проблему магічної академії після того, як стало відомо про вагітність. Хоча тобі потрібно хоча б один раз поступити в академію, я не знаю, чи буде для тебе краще вчинити як можна швидше або у майбутньому ..."
- Тату. Я, твій тато."
Малюк сказала “буда ” і засміялася.
Він усміхнувся так щасливо, ніби дівчинка назвала його татом.
- Тату. Я, твій тато."
Коли дитина знову сказала “бу", вона була зворушена і пробурмотів:
- Моя принцеса, моя принцесо дуже розумна. "
Дитина знову полюблялася.
Віконтеса Верді посміхнулася, коли принесла пляшечку теплого молока для дитини.
Хоча Совішу добре виглядав з дитиною на руках, однак скільки людей він мусив пожертвувати заради цього? Вона не хотіла думати про це.
Принцеса виглядала дуже мило, розмахуючи руками. Віконтеса помилялася, думаючи, що не зможе полюбити її через те що вона була дочкою Рашти.
Ставши нянькою принцеси, виконтеса Верді з кожним днем прив’язувалася до прекрасної принцеса.
Коли Верді наблизилася до ванни, то Совішу передав їй дитину на руки.
Віконтеса Верді спритно прийняла принцесу і обняла її.
Але в розпал приємного моменту пролунав стук у двері.
- Ваша Величносте, це маркиз Карл. "
Коли він побачив принцесу, яка смілася в обіймах віконтеса Верді, то не хотів покинути свою дитину.
- Що таке?
- Ваша Величність. Є дещо, що Ви повинні побачити. "
Маркиз Карл говорив серйозно. Просто глянувши на вираз його обличчя, можна було сказати, що він прийшов не з чимось хорошим.
- Я покажу вам це в тихому місці. "
Совешу провів марказа Карла до своєї вітальні і запитав:
- Що це?
Маркіз Карл дістав складну газету, яка була у нього в внутрішній кишені костюма.
- Там є стаття про Імператриця. "
Хоча маркіз не наважувався сказати це прямо, Совешу взяв газету і розгорнув її. Його очі швидко пробігли вміст газети.
Невдовзі Совішу дізнався, що маркс Карл хотів йому показати.
- Що це означає?
Вираз обличчя Свешу потемніло.
***
Сама стаття не була дуже актуальною в газеті. Це було в невеликій секції наприкінці її.
Але зміст статті був шокований.
Журналіст розповів, що він зустрічався з людиною, яка твердила, ніби є справжнім батьком Рашти і хоча він чітко пояснив, чого не може бути впевнений, то детально описав кожну заяву цієї людини.
Чоловік, який стверджував, що він справжній батько Рашти, зробив три основні заяви.
Він так тяжко працював, щоб прогодувати свою дочку, що навіть не знав, як вона стала Імператрицею. Його дочка, схоже, шукала фальшивих батьків серед аристократії, бо їй було соромно бути простолюдинкою. Він відвідав свою доньку, але був відкинутий і викинуть геть.
Це стисле викладання великої статті, але деякі люди були б збиті з пантелику заплутаними твердженнями.
Совешу потер висок. Ці статті про людей з високим статусом писалися журналістами анонімно. Однак цей журналіст з гордістю розкрив своє ім’я.
Навіть це було неприємним для Рашти. Розкриваючи своє ім’я в цій статті, він дав їй більше підстав для формування певної громадської думки.
Хоча тепер це було просто безпідставне твердження...
- А як щодо свідчення про рабство? Ви все ще не знайшли його? "
- Важко знайти його ..., тому що ми повинні шукати його таємно.
Жучий комок встав у нього в горлі. Я зітхнув, намагаючись позбутися свого гніву. Однак його гнів зростав ще більше.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr