Глава 445 - Біологічний батько. Частина - 1
Як тільки я увійшла в подружню спальню після вечері, я швидко дістала свій блокнот і рекретувала "Урожай небезпеки" двірян, які були на чаєпіті.
Тих, хто виглядав жалібним, коли бачив моє незручне відношення я знизила від 2-го рівня до 1.
Тих, хто робив погані зауваження я перевела на 3-й рівень і я планувала більш уважно спостерігати за ними в майбутньому.
Робити це було кумедно.
- Що це, моя Імператриця?
Потім він знову звернувся до своєї книжки з іменами у записній книжці.
- Це ті дворяни, з якими у тебе погані стосунки, вірно?
Звичайно, ці імена також були йому знайомі.
- Я намагаюся зробити це, як ти. "
- Як я?»
- Я теж хочу поризуватися."
Ну, мені це було більше схоже на розходження пасток, ніж на риболовлю.
Коли він кивнув, я пояснила йому, що сталося на чаїпіті.
Хейнлі слухав мене з дивним виразом обличчя і сильно прикусив нижню губу, як тільки я закінчила говорити.
- Хейнлі?
Коли я погладила кутки його рота рукою, щоб він не прикусив губу, він поцілував кожен мій палець і широко посміхнувся.
Я не знаю, чому він виглядав таким щасливим...
Як тільки Гайнлі перестав посміхатися, він сказав.
- Я хочу, щоб наша дитина була схожа на мою імператрицю.»
- Про що ти говориш?
- Ну, я просто подумав, що це було б дуже мило."
Ні за що...
Гейнлі так посміхнувся, тому що я мила?
Іноді я думала про це, у Хейнлі були дивні смаки...
Він був дивним хлопцем...
Дитина, схожа на мене, не була б милою. Навіть у дитинстві я не була милою.
Замість цього дитина була б милою, якби виглядала як Гайнлі. Це знову нагадало мені про пташку з мого сну. Хоча він був явно хітер, але поводився так, ніби не винний.
Це було дійсно мило...
Тепер, коли я думаю про це, я трохи хвилювалася. Як я можу виховувати дитину з такою особистістю?
Така дитина прикидалася б слухняно переді мною і створювала би проблеми за моєю спиною.
Коли дитина Імператорської сім'ї доводила неприємності, число жертв було набагато більше, ніж якби це була звичайна дитина.
І це був би не просто порушник спокою, це була б хитрий правопорушник спокій... Хіба це не було великою проблемою?
- Хейнлі?
- Так, моя імператриця.
- Не міг би ти розповісти мені про своє дитинство?
Хейнлі раптом похитався, перш ніж запитати з сяючим виразом обличчя.
- Тобі цікаво дізнатися більше про мене, моя імператриця?
- Так. Кажуть, що діти - це відображення своїх батьків. Наша дитина може бути схожа на тебе, тому я хочу бути готовою. Або, швидше, уявити це. "
Якби характер нашої дитини був таким же, як у мене, його було б не важко виховати. Я була дуже слухняною дитиною.
Це було сказано не для того, щоб хвалитися...
Так мої батьки, батьки Совішу, палаци і всі ті, хто спостерігав за тим, як я виростала.
А як щодо Гейнлі...?
Доброзичливий і веселий зовні, але дуже неслухняний та примхливий всередині. Навіть зараз, ставши дорослим...
Ні, я повинна подивитися на це з іншого боку...
Наша дитина могла бути неслухняною, як Гайнлі, переді мною, але слухняною за моєю спиною... Ні, це все одно було б проблемою...
Спочатку було б краще почути про Гейнлі, щоб судити.
- Хейнлі, скажи мені. "
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr