Розділ 423 - дочасні роди. Частина - 3
Президент, який ридав близько 15 хвилин, запізнювало прийшов в себе, коли почув стук у двері.
- Президенте?»
Секретар, який увійшов зі стопкою документів, здивовано підійшов до президента, побачивши його червоні очі.
- З Вами все гаразд?»
Помахаючи рукою на знак того, що з ним все гаразд, президент холодно голосом наказав:
- Забудьте про це, забудьте. Знайдіть журналіста на ім'я Джоансон і приведіть його сюди."
*
Журналіст запитував себе, чому президент корпорації « Медвед» покликав його на зустріч. У звичайному випадку цього б не сталося.
- Дякую, що прийшли.
Президент вказав на крісло навпроти столу. Джоансон з сумнівом подивився між президентом і кріслом, перш ніж сісти.
- Ви посилали за мною?
- Ви не дуже гарно виглядаєте.
- Я був дуже зайнятий. "
- Ви були зайняті збиранням інформації для написання статей проти Імператриці Рашти? "
Рука Джо - Еннсона зупинилася, коли він спокійно відкрив свій блокнот. Однак невдовзі він люто підняв очі.
- Так виходить, що президент - ярий прихильник Імператриці Рашти? Я чув, що у вас двох були дуже хороші стосунки. "
Президент зрозумів, що знайшов потрібну людину, коли побачив цей вираз.
Але з якоїсь причини Джоансон зараз був дуже засмучений.
- Будьте більш раціональним. "
Почувши суворий голос президента, Джо - Еннсон заколов голову.
Сила, з якою він тримав ручку в руці, також була помітна.
- Мені не потрібен дурний журналіст, який не може зрозуміти, чи людина є ворогом або союзником. Убирайся."
Президент говорив холодно і подзвонив у маленький дзвіночок на своєму столі.
Як тільки секретар увійшов, президент сказав:
- Проводьте гостя.»
Потім, як ніби Джоансон його зовсім не цікавився, президент повернув свій стілець в сторону і витягнув газету.
Секретар потягнув Джоансона за руку.
- Будь ласка, йдіть.»
Якого біса він тоді покликав мене?
Джоансон вважав дії президента абсурдними. Що йому робити, якщо я напишу погані статті про Імператриця Раште?
Джоансон пиркнув і пішов за секретарем до дверей. Але через три кроки він повернувся, сів у крісло і вибачився.
- Мне жаль... Я не думав ясно..."
Тільки тепер він зрозумів дивний нюанс у словах президента.
Хіба я не міг зрозуміти, чи людина була ворогом або союзником?
Зазвичай ворог не сказав би цього. Замість цього це сказав би чоловік, який хотів бути союзником.
Його раціональність, яка була похована під всілякими негативними і сильними емоціями після зникнення його молодшої сестри повільно поверталася. Він зробив це якраз у потрібний час.
- Я не настільки дурний..."
Президент розсміявся і повернув крісло спиною вперед. Секретар вийшов, обережно прикривав за собою двері.
Джоансон знову відкрив свій блокнот, поклав його на коліна і подивився на президента палаючими очима.
Президент спочатку перевірив його статтями, які він написав проти Імператриці Рашти, а потім натякнув, що він не ворог.
Було ясно, що президент хотів сказати про Імператриця Рашту.
Імператриця Рашта викликала переполох у розпал свого весілля, заявивши, що вона сама пожертвує двадцять мільйонів кранів вікселами. Ви пам'ятаєте?»
Як він і очікував, з уст президента вирвалося ім'я Імператріці Рашти.
Кутики рота Джоансона поднялися.
- Як я міг не пам'ятати? Я цілий тиждень похвалив її за це. Це було єдине хороше, що вона зробила. "
- Хм... Ви знаєте, чиї це вексель?»
« Чому він ставить це запитання? »
На мить вираз обличчя Джоаннсона трохи невирішився.
- Хіба це не вексель Імператриці Рашти...?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr