Розділ 381 - очі і вуха. Частина - 1
Оскільки йшов дощ, я вийшла в сад з парасолькою у руках і поруч зі мною була Гайнлі.
Коли ми гуляли, я згадала про мого брата і запитала:
- Як ти думаєш, міс Мастас вже познайомилася з моїм братом?
Хейнлі відповів:
- Можливо.»,- і притягнув мене до себе за плече.
- Підійди ближче, моя імператриця. Ти промокнеш."
- Хіба не краще кожному використовувати парасольку...? "
Чи потрібно бути прив’язаними одне до одного, щоб ділитися парасолькою?
- До речі, моя Імператриця. Хіба брат Кошар не збирається одружитися? Як дворянину, здається, йому потрібно багато часу для одруження. Я навіть не чув про його наречену. "
- Мій брат не цікавиться нічим, крім битв і мечів.»
Тим не менш, чутки також не годиться для політичного шлюбу...
Жоден батько не хотів би видавати свою дочку заміж за безжалісного чоловіка, який був настільки ж політичною партією.
- Мене завжди вражає, наскільки різними є мої імператриці та брат Кошара."
- Справді? Але ти також ...»,- нав'язлива швидко проковтнула свої наступні слова.
- У тебе інший характер, ніж у твого брата.»
Минуло зовсім небагато часу з тих пір, як закінчився інцидент з Крістою. Я б воліла цього не говорити.
Я швидко змінила свої слова:
- Ах, скоро твій день народження. Є що-небудь, чого б ти хотів, Хейнлі?»
- Ні, нічого.
Я так и думала.
- Але є дещо, що я хочу зробити."
Після того як Гайнлі закінчив говорити, він зупинився і раптово обійняв мене ззаду.
Коли я підняла очі, то зрозуміла, що він спостерігає за мною з дивним виразом обличчя.
Це було, безумовно, пікантне прохання. Я зрозуміла це по виразу його обличчя. Через це я не могла ковтнути з труду.
Я була збентежена, викликаною гучним звуком, але говорив спокійно, наче нічого не сталося:
- Я подумаю про це, якщо не буде притягнутий за вуха. "
- Що ти маєш на увазі під притягнутім за вуха?
- ...!"
Він не хотів такого подарунка, як я думала?
Мої очі розширилися, ще більше злякалися.
- Я маю на увазі, не проси про подарунок, який важко отримати.»
Але це теж не було хорошим виправданням. Як тільки я заговорила, на мене накотило велике розкаяння.
Це було безглуздо! Як я могла так холодно виправдовуватись? »
Це був його перший день народження, який ми збиралися відсвяткувати разом, але я не хотіла, щоб він просив подарунок, якого було б важко отримати!
Я відчула глибокий жаль. Я присунулася трохи ближче до нього і схопила його за свободу руку.
Гейнлі напружився. Минуло небагато часу, перш ніж я відчула глибокий подих по шиї.
- Моя імператриця, що ти збираєшся робити, тримаючи мене у своїй долоні? "
- У своїй долоні? "
- Ти керуєш мною, просто тримаючи мене за руку. "
Гайнлі знизив наші палітурні руки. Потім він підняв мою руку разом зі своєю і легонько поцілував її тильний бік.
- Я зробила це... тому що мої слова були набагато холоднішими, ніж я думала ...."
Я щиро зізналася, що не могла стриматися.
Його губи на тильної стороні моєї долоні були м'якими і приємними, але не було ніякої необхідності робити це зовні, вірно?
Хоча імператор і імператриця були щасливими подружжями, це не означало, що ми повинні бути ніжними всюди.
Хейнлі притягнув мене ще ближче до своєї грудей і поправив положення парасольки.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr