Глава 379 - думай на крок вперед. Частина - 3
У той час Мастас щойно прибула туди, де був Кошар.
Спочатку вона вирушила до Компшир, щоб виконати наказ Гайнлі, і як тільки її робота була закінчена, вона зупинилася, аби стримати свою обіцянку Навіє.
Знайти війська, послані з Імператорського палацу, було неважко.
- Ви бачите он той маленький пагорб? "
- Так. Холм з трьома великими деревами поруч, вірно?
- Вірно, за цим пагорбом Ви побачите широку рівнину. Ось де повинні бути розміщені війська. "
- Дякую.
Мастас допитувала людей, щоб знайти місце для Кошар. Справді, на верхів’ї пагорба старенький чоловік бачив багато великих наметів і тимчасових конюшню та кілька вогнищ.
Мастас швидко спустилася до того місця.
- Я шукаю сера Кошара.»,- сказала Мастас.
Однак Кошара там не було. Навпаки, лицар повідомив їй, що він у селі.
Сер Кошор вирушив у село, щоб купити деякі речі?
« Я щойно приїхала сюди з села! » - вигукнула про себе Мастас.
Мастас подумала про те, щоб почекати зустрічі з ним, але зрештою передумала і попрямувала назад до прибережного села.
Тому вона вирішила запитати кожну людину на своєму шляху:
- Ви бачили дуже красивого чоловіка?
« Скільки часу мені доведеться шукати його? Рицар сказав мені, що він десь тут...»,- подумала Мастас.
Поки вона ходила навколо, вона почула звуки зброї, що стикаючись один з одним.
"Це що, бійка?" - подумала Мастас.
Звук лязгу зброї роздавався у швидкій послідовності. Потім почулися гучні прокляття, за якими пішли ридання.
Мастас побігла на ридання.
Якщо бандити знущалися над людьми, вона хотіла навчити їх уроку!
Але сцена, яку вона побачила після прибуття, була зовсім несподіваною.
Там були люди, з якими знущалися. Проблема полягала в тому, що, мабуть, був тільки один хуліган і близько чотирнадцяти жертв.
Більшість з них були сильними чоловіками, які мали грубу і небезпечну зовнішність. Кожен був притиснений спиною до іншого і зв'язаних руками, так що вони могли рухатися тільки боком.
Хуліган був красивим чоловіком з яскравими світлим волоссям, який стріляв в них стрілами, наче йому було весело.
Постріли не завдавали великої шкоди, тому що стріла не мала наконечників, але всі вони ридали, наче від болю.
У Масстаса щелепа відвисла у замішанні.
На землі було рівно чотирнадцять різних видів зброї, вибудованих в ряд.
На перший погляд здавалося, що цей блондин відібрав зброю у цих чотирнадцяти чоловік, перш ніж принизити їх ось так....
« А? Ця людина!»
Мастас затремтіла, що цим чоловіком був Кошар, який зазвичай усміхався поруч з імператрицею Нав’є.
Мастас несвідомо вказала на нього пальцем і вигукнула:
- Ах!»
Почувши голос жінки, Кошар перестав грати і повернув до неї голову.
У той момент, коли їх погляди зустрілися, Кошар нічого не сказав, але Мастас була переконана, що він, мабуть, сварився про себе.
Насправді Кошар думав, що в нього проблеми.
Він прийшов купити подарунок для Навайї, але раптово з'явилися грабіжники, і йому довелося битися.
Коли він переміг двох, прийшло п’ятеро; коли він побілив п'ятьох, прийшла девять. Як же його повбивав 9-ерох, прийшов натовп.
Він не міг змиритися з тим, що грабіжники мали намір вкрасти коштовності й сукні, які хотів подарувати Навієві. Зрештою, він просто давав вихід своєму гнівові.
Це була сцена, яку тепер бачила фрейліна Нав'є.
У Мастас було дуже здивований вираз обличчя...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr