Глава 366 - Хейнлі має озиратися назад. Частина - 2
- Ваша Величносте, Імператриця стратила мого батька!»,- вигукнула покоївка.
Почувши її слова, він негайно підняв брови.
- Про що ти говориш?
Імператриця стратила мого батька у покарання! Я зробила помилку, але це було абсолютно серйозна помилка, щоб вона вбила мого батька, Ваше Величність!"
Совішу насупився.
- Про що ти говориш? Останнім часом жоден в'язень не був страчений.
Для страти Ісуса було потрібно остаточного схвалення з боку Свешу. Якщо когось стратили, то Совішу було неможливо не знати про це. Тим більше, якщо страта мала бути зроблена за наказом Імператриці.
- Але її Величність сказала...»,- заговорила покоївка.
Саме в цей момент з'явилася Рашта і поспішно завелася до їхньої розмови:
- Ця служниця налякана, тому що вона розпустила дивний слух про Раште, Ваше Високосте. Рашта нікого не вбивав. Рашта не зробила б такої жахливої речі."
Обличчя покоївки поблідло при цих словах.
Зітхнувши, він дав наказ сторожі провести розслідування і підготувати звіт про те, що сталося.
Хоча він хотів точно знати, що́ сталося, але добре знав про все.
Він розумів обурення служниці, яка почула про уявну смерть її батька, але це не означає, що вона могла напасти зі стільцям на Імператрицю, котра була вагітна наступним Імператором. Вона навіть порізала Імператрице лоб.
Це був злочин, досить серйозний, щоб бути покараним смертю, навіть якщо це було вчинено дворянином високого становища.
- Шкода, але злочин є злочин. По-перше, посадіть цю служницю до в'язниці.
Віддавши цей наказ, він повернув Рашту назад до її спальні й дав їй пораду.
- Рашта, ти не можеш стратити людину поспішно, якщо це не пов'язано з вбивством члена королівської сім"ї.
- Навіть якщо я імператриця?
Навіть якщо ти імператриця.
- Але, Ваша Величність, покоївка пустила слух, що Рашта - дивний чоловік. Вона хотіла зруйнувати імідж Імператріці...»,- скаржилася Рашту.
І все ж не можна поспішно стратити людину.
- Хоча Рашта не була імператрицею, коли віконт Лангдел..."- згадала той випадок Рашту.
- Він намагався вбити тебе ножем і був спійманий на місці злочину.
Рашта розридалась і поклала руки на свою хвору голову.
- Ваша Величність надто холодні... Все, що ти робиш, це лаєшся Рашту, тебе це зовсім не хвилює!" - вигукнула Рашта.
Я знову зітхнув і погладив Рашту за макашкою.
- Ні цю служницю, ні її батька не можна стратити поспішно.
- Я не наказала стратити її батька!
- Пусті слова чи ні, але ти це сказала. Для тих, хто вважає, що у тебе є сила здійснити це, це ніколи не буде звучати як порожні слова. "."
- ...!"- Рашта нахмурилась.
- Я так і думав... Ти занадто багато не знаєш, щоб впоратися з цією посадою ...»,- сказав Совешу.
Рашта була здивована різким зауваженням Совішу.
- Ваша Величність?»,- покликала Рашта питанням.
Я похитав головою і вийшов, щоб викликати віконтесу Верді та вартових. Через кілька хвилин він повернувся і проінструктував їх перед Раштою.
- З цього моменту, якщо Рашта вирішить заподіяти комусь шкоду, покладаючись на своє становище "Імператтріци", я повинен бути проінформований перш ніж буде виконано її наказ. Той, хто порушить це, повинен буде взяти на себе повну відповідальність.»,- наказав Совешу.
Рашта відчула себе глибоко ображеною. Вона не могла повірити, що він привів їх сюди, щоб сказати це. Тепер службовці Імператорського палацу будуть вважати, що Імператриці не мають влади!
- Його Величність поставив честь вище любові ...",- пробурмотіла Рашта засмученим тоном.
Розчарована, Рашта розплакалась одна у своїй спальні.
"Чи його любов гасла, чи він завжди був таким?" - думала Рашта.
Вона вважала, що це абсурдно, аби вона лаяла й ображала її, коли була жертвою у цій ситуації.
« Ні. Він не завжди був таким. Евелін? Напевно, все через тієї дівчини на ім'я Евелін!" - подумала Рашта.
Ні, Рашта була впевнена. Після того як він закохався в цю дівчину, Совішу змінився.
Рашта деякий час висхлипувала, але через пульсуючу біль у лобі швидко прийшла в себе. Біль у свою чергу дозволив їй усвідомити реальність ситуації.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr