Глава 325 - жовті пагони, синя логіка. Частина - 1
Коли шепіт став голосніше, Рашта мусила простягнути руки.
Алан обережно ступив вперед і передав дитині Раште. Рашта ніяк не могла тримати дитину. Обличчя, дуже схоже на її, було трохи нижче носа Рашти.
Рашта була шокована, коли побачила темні очі дитини. Дитина, очевидно, була її сином.
Хоча його волосся було вкрите капелюхом, але одного дня Алан подарував їй прядь волос дитини. Так що вона знала, що навіть його волосся схоже на волосся Рашти.
Співашу, що сидів поруч з нею, мирно покохав личко дитини.
- Він такий милий.
Рашта ще більше злякалася, почувши його голос, і обняла дитину, щоб заховати її обличчя.
Малюк, який хнукав, був приголомшений, коли Рашта обняла його.
Але коли Рашта обняла дитину, вона згадала маленьке безжиттєве тельце, яке тримала на руках.
Вона відчула нудоту і тремтіння, коли згадала події того часу. Її охопив глибокий страх.
Її руки й ноги тремтіли від страху, що в будь - який момент дитина на руках виплюне кров і миттєво помре.
Більш того, Совішу побачив обличчя дитини.
"Чи не здалося йому дивним побачити дитину, яка дуже схожий на мене?"
Зрештою Рашта не витримала і поспішно повернула Алану дитину.
Він чудова дитина.
Алан швидко простягнув руку і з любов’ю обняв свого сина.
Рашта глянула на нього і відразу відвела погляд.
Холодний піт виступив у неї на лобі.
Вона не могла дивитися Совешу в обличчя. Але це було виснажливо. Солешу вже знав, що ця дитина була дитиною Рашти.
На думку Совішу, Рашта сумувала і кохала свою дитину. Тому він думав, що розуміє її напружений вираз обличчя, навіть ідеалізував його.
Сумління Рашту спонукало її думати, що це було наслідком того, як вона сумувала за своєю дитиною.
Хоча Рашта не була настільки невинною, як він собі уявляв, хоча й розумів, що це було б виявом щирої і чистої любові.
Поки Алан, Рашта і Совешу були занурені у свої власні думки, секретар імператора подав знак для Аталевої черги.
***
А твоя мати була засмучена, коли побачила тебе. прошепотіла Алану через довгий коридор після виходу з залу аудиєнцій.
- Їй, напевно, було сумно, що вона не може бути з тобою.."
Дитина не плакала, її чорні очі сяяли, і він з усіх сил намагався обхопити своїми маленькими ручками шию Алана.
Раптом Алану стало сумно.
« Це я повинен сидіти поряд з Раштою. Чому Рашта сидить поруч з іншим чоловіком?»,- подумав Алан.
***
Тим часом секретар Імператора проінструктував Джо - Еннсона рухатися вперед.
Джоансон, журналіст-простолюн, швидко підійшов до призначеного місця і ввічливо привітався з Імператором та Імператрицею.
"Я його знаю...?" - подумала Рашта.
Коли Рашта побачила Джоансона, вона була впевнена, що десь бачила його обличчя.
Незабаром вона згадала журналістів, з якими зустрілася перед весіллям.
« Так. Без сумніву, цей чоловік-журналіст з простолюдинів.." - згадала Рашта.
Коли Рашта сказала, що буде жити для простолюдинів, він був настільки зворушений, щоб хвалити її, і це добре вплинуло на неї.
По суті, він навіть похвалив Рашту в статті наступного дня, сказавши, що вона була майбутнім східним Імперієм, світлом і надією простолюдинів.
Рашта з полегшенням посміхнулася.
"Він той, хто підтримує мене, тому він не скаже нічого поганого." - подумала Рашта.
Коли вона знову відчула себе невимушено, на її обличчі з'явилася м"яка і гарна усмішка.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr