Глава 304 - Признання двох людей. Частина - 4
- Здається, зілля все ще діє, Хейнлі.
- Ні, дія зілля справді пройшло на світанку.
- Але не може бути, щоб ти любив мене."
Я поспішно встала.
- Моя імператриця!
Гейнлі простягнув руку і легонька схопив мене за сукню, дивлячись вгору, як цуценя перед тим, коли його кинули.
Я погладила його по волосах і обережно прибрала руку.
- Ти зараз виглядаєш трохи емоційно, спочатку заспокойся.
- Я роблю це не через хвилювання. Ні, звичайно я емоціональний. Але це не через зілля.
Хейнлі сумно подивився на мене.
Якби я пішла в таку ситуацію, Хейнлі, мабуть, неправильно зрозумів би і подумав би, що я злюся на нього.
А поки що заспокойся.
- Моя Імператриця...»,- пробурмотів Хейнлі.
- Я не серджуся.",- сказала Навіє.
Все ще не заспокоюючись, Гайнлі закопав голову в моє плаття.
***
Йому знадобилося майже дві години, щоб заспокоїтись.
Але він не наближався до мене так сміливо, як завжди, а сором’язливо дивився мені в очі.
Було зворушливо бачити його таким. У той же час я була зла на Великого Герцога Капмана.
Після всього, що він витримав від свого власного зілля, як він міг дати його Гайнлі?
- Я думала, ти страждаєш від побічних ефектів ложа з каменю мани.»,- сказала Нав'є.
- Ні, з цим немає проблем.
- Ти впевнений?
- Звичайно.
Тільки після того, як ми разом пообідали, я дізналася, чому Гайнлі два дні поспіль отримував екстрені повідомлення з кордону.
Ми отримали повідомлення про те, що Вічна тисяча Бандітів розширює свою присутність.
- Вони йдуть в нашу сторону?
- Замість того, щоб націлюватися безпосередньо на нас, вони, схоже, збільшують свій загальний масштаб."
Вічна тисяча Бандітів - це назва я чула багато разів з того часу, як була у Східній Імперії.
Коли мій брат був на кордоні, він часто бився з цими бандитами.
Вони теж тут ховаються?
- Не зашкодить бути готовими мати з ними справу, тому ми двічі перевіряємо оборонні кордони.»,- сказав Хейнлі.
- Мій брат може допомогти у боротьбі з Вечною тисячею Бандітів.»,- сказала Навіє.
Хоча це не входило до його обов’язку, він був експертом у бойових мистецтвах, який навіть бився як хобі.
Я опустила останнє, тому що не було необхідності згадувати про це ...
Через мою пропозицію Хейнлі незручно посміхнувся.
- Насправді, сер Ейпріл дав ту саму рекомендацію.
***
Після того, як Гейнлі до певної міри остепнувся. Я поїхала відвідати Великого Герцога Капмана.
Дивна поведінка Рашти, коли вона побачила його цього ранку, безсумнівно, мало якесь відношення до зеленого.
Інакше Рашта не дивилася б так спантеличено на Великого Герцога Капмана. Якби вона була там, бо хотіла зблизитися з ним, то постаралася б усміхатися якомога красивіше.
Я підійшла до місця, де зупинився Великий Герцог Капмен, і постукала у двері. Після короткого очікування двері відчинилися, і з'явився Великий Герцог Капмен.
Він був одягнений так само елегантно, як зазвичай.
Його обличчя було блідим, але він все ще виглядав відносно добре.
Коли наші погляди зустрілися, Великий Герцог Капмен тихо гукнув мене:
- Ваша Величність.»
Його очі не мали сили. Так йому було погано?
За інших обставин я б пішла і поговорила з ним, коли він почувався ліпше. Но...
Це було вже занадто. Я пригадала, як Гайнлі зілля на короткий час став свідком появи ефектів.
Великий Герцог залишився б тільки на деякий час, заради торгівлі. Мені було шкода, якщо він зараз погано себе почував, але я повинна була скористатися цим моментом, щоб дати йому це зрозуміти.
Але перш ніж я встигла заговорити, Великий Герцог Капмен першим вибачився, опустивши погляд:
- Мені шкода, пробачте мені. "
- Знаєте, чому я злюсь?
Коли я холодно запитала його, він безпорадно кивнув.
Я поклала руку на талію і подивилася на нього з найжахливішим виразом, на яку могла.
Я дуже розчарована. і його голова схилилася ще нижче.
Перш ніж продовжити, я на мить задумалася про те, що сказати.
Чи маю я ще раз підкреслити, що розчарована? Або я повинна сказати, що не знала, чи він така людина? Або звинуватити його в тому, що він намагався завдати мені болю так само, як коли я страждала через Совешу...?
Коли ці слова з'явилися і зникли з моєї свідомості, обличчя Великого Герцога Капмена потемніло.
Ніби він міг чути образи, які я вимовляла в своїй голові.
Невже він боявся того, що я збиралася сказати?
Трохи подумавши, я знайшла потрібні слова.
- З цього моменту ти мене не знаєш, якщо тільки це не по роботі.
- Ваша Величність!»,- вигукнув Капмен.
Я знаю, що йому ще не вдалося знищити зелену дію і він сильно страждав від цього. Але через торгівлю з Рвібт Капмену все одно довелося залишитися тут.
Тому я повинна була дати йому це зрозуміти, щоб те ж саме не повторилося знову.
Як і очікувалося, Великий Герцог Капмен, здивований моїми словами, так сильно вчепився у дверну раму, що вона зламалася.
Його повіки тремтіли, а очі здавалися темнішими, ніж зазвичай. Але я не взяла свого слова назад.
Він сильно прикусив губу і закрив очі.
Після короткої паузи він сказав щось несподіване:
- Чому ти зараз ні про що не думаєш?»
У цей момент я була так шокована, що мої очі розширилися від подиву.
Його наступні слова були точно такими ж, як... Мої думки:
« Як? Це збіг?»
- Как? Це збіг?»
Як тільки я в замішанні відступила на крок, він поспішно сказав:
- Я не монстр!"
- ...!»,- Найві нічого не розуміла.
У цей момент я побачила, що вираз його обличчя було пофарбоване страхом, і мій вислів, який відбивається в його темних зрах, був таким же.
Великий Герцог Капмен на мить приголомшено подивився на мене.
Чому він так поводиться?
Коли я подумала про це, то швидко похитала головою.
Я не можу повірити, що він здатний читати думки інших людей.
Як же він міг мати таку здатність?
У мене мурашки по шкірі.
Замість того, щоб розмовляти з ним, це могло б змусити людей почуватися незручно або соромитися і не хотіти бути поряд з ними.
Ніхто у світі не хотів би, щоб їхні справжні думки були відомі.
Він навмисно повідомив мене про це?
Коли наші погляди знову зустрілися, Великий Герцог Капмен визнав приглушеним голосом:
- Це моя здатність, але це також і моя слабкість. "
- ..."Нав'є мовчала.
- Тепер ти все знаєш. Отже, якщо щось подібне трапиться знову, навіть якщо ти повідомиш всім, я прийму це.
Сказавши це, Великий Герцог зробив крок назад і додав:
- Навіть якщо ти зараз оприлюдниш це ... Я прийму це..."
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr