Глава 264 - Великий Герцог Капмен ненавидить королеву. Частина - 1
Хоча було дивовижно знову побачити Капмена, я не мав часу сидіти в окремому палаці і турбуватися про своє майбутнє.
Тому я поїхала відвідати Крісту, як і планувала спочатку.
Нав'яте... (Сміх) Вона здивовано пробурмотіла Кріста, як тільки побачила мене, вона не знала, що я прийду відвідати її. Незабаром вона привіталася зі мною.
- Я не очікувала вашого візиту, що привело вас?
- Я прийшла подивитися, як поживають квіти акації, які я відіслала Вам. "
На мить Кріста здивувалась, але відразу усміхнулася і попросила одну зі своїх фройлін накрити на стіл.
Через кілька хвилин фрейліна Крісти поставила на стіл жасміновий чай і закуску, перш ніж піти.
Як тільки ми сіли обличчям до обличчя, я запитала її:
- Вам сподобалися квіти акації? "
- Мені вони дуже... Полюблені, Нав'язнені.
- Я рада.»,- сказала Навіє. Кріса посміхнулася і відхлебнула чаю.
Я почекала, поки вона закінчить, перш ніж поставити їй ще одне питання:
- Вони, мабуть, знову розквітнуть?
Квіти акації мовою квітів означали дружбу.
Кріста повинна бути досить добре знайома з вищим суспільством, щоб зрозуміти, що я маю на увазі.
Справді, вона відразу зрозуміла мої слова і мовчки втупилася у чашку з чаєм.
Вона на мить задумалася, перш ніж відповісти:
- Щоб знати, чи будуть вони цвісти в майбутньому, необхідно добре дбати про них. Але я впевнена, що вони ще можуть розцвісти."
Кріста не збиралася прикидатися зі мною. Почувши її відповідь, я відчула полегшення.
Тому, набравшись сміливості, цього разу я висловилася відверто, замість того щоб поставити ще одне непряме питання:
- Ми обидві діяли однаково, так що краще нам поговорити про це.
Кріста, яка помішала чайні ложки чаю, зупинилася.
- Я не хочу нав'язувати себе в непотрібному психологічному бою.
- ...!», Кріста зацікавилась.
Врешті-решт, це не принесе нічого доброго для Вас і для мене...
Кріста все ще була нерухома, вона завмерла в тій же позі, де зупинилася.
Тільки через мить вона знову пошевелила нерухомою рукою, повільно помішаючи чайною ложкою.
Потім вона заговорила з посмішкою:
- Я того ж думки. "
Кріста виглядала дуже виснаженою, наче їй набридло і в неї закінчилися сили.
- Я теж не хочу конфронтації. Но... Просто зараз я сподіваюся, що нам обом буде комфортно на даній відстані між нами." - сказала Кріста. Її відповідь також була несповна.
Я обдумала її слова, а потім усміхнулася і сказала:
- Добре.
Але дорогою назад до палацу Роза запитала мене:
- Як все пройшло?
- Результат був не дуже хорошим..."
На перший погляд слова Крісти звучали так, ніби вона прийняла примирення, але...
Хіба вона не сказала, що не хоче конфронтації?
Але слова, які пішли за цим:
« Але... Просто зараз я сподіваюся, що нам обом буде комфортно на даній відстані між нами.
Від збереження теперішньої ситуації виграла б Кріста, але не я. Кріста не виявляла до мене ворожості, навіть коли я мала місце для злиття. Водночас вона запропонувала нам зберегти дистанцію. Таким чином, вона підтримувала сприятливу ситуацію, запобігаючи майбутнім проблемам і навіть якщо вони виникнуть, тепер у неї був спосіб уникнути їх.
Якщо в якийсь момент я почну турбуватися про невигідний для себе розвиток ситуації і спробую поводитися вороже, вона скаже, що збирається зблизитися зі мною.
- Мені доведеться вибрати інший шлях ...",- пробурмотіла Нав'є.
Можливо, на відміну від моїх думок, Кріста просто була щирою. Але, незалежно від того чи це було розраховано чи ні, продовження цієї ситуації все одно нашкодило б мені. Тому я не могла просто довіряти словам Крісти і чекати, поки вона передумає, в той час як я залишаюся ізольованою від вищого суспільства.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr