Глава 245 - Шок Совішу. Частина - 2
Поки ми мовчали, ми проминули місце, де я гуляла з Гейнлі, коли ще була Імператрицею.
- Ти пам'ятаєш?" запитав Гайнлі з посмішкою, думаючи про те ж саме:
- Ми йшли тут і говорили про твій день народження.
Я пам'ятаю.
Королева намагалася нагодувати мене комахами...»,- жалим тоном сказав Хейнлі.
- ...!"
Ох, вірно.
Тоді я ще не знала, що Хейнлі-Королева.
Я розсміялася, думаючи про це.
- Ти справді був здивований цим?
- Навіть зараз вид комах лякає мене.
- У той час ти казав, що західні птахи їдять тільки приготовану їжу, вірно?», з шехідною посмішкою запитала Навіе.
- ...", Гайнлі збожеволів.
Ти виглядав на диво переляканим.
Хейнлі збентежено посміхнувся.
Мене потішало те, що Гайнлі, який завжди був такий впевнений у собі, виявляв слабкості і тому я надихала його цим.
- Королева не боїться комах?
- Ніскільки.»,- відповіла Навіле.
Почувши мою хвастощі, Гайнлі захопився в долоні і вигукнув:
- Це чудово!»
- Звичайно.
- Отже, якщо у нас буде побачення на природі і раптово з'являться комахи, Королева впорається з ними."
- ...?»,- Навіе нахмурилась.
- Окрім комах, я подбаю про все інше.
Це... це ...",- заговорила було Навіє але передумала.
Коли я поглянула на нього, трохи стурбована цією думкою, Хейнлі дивно посміхнувся.
Він знав, що я брехун. Знеохочена, я посміхнулась і прикусила нижню губу.
Коли ми трохи поговорили, я відчула на собі великий тиск. Вже збираючись запитати Гейнлі, що він зазвичай їв, коли перетворювався на птаха, я повернула голову в ту сторону, звідки відчувала погляд.
Це був Совешу.
Побачивши його, я знову згадала минуле.
Тоді я йшла поруч з Гейнлі, коли ми говорили про Королеву, і Совішу з'явився точно так само, як зараз.
Чи ця зустріч буде такою, як колись?
Було трохи смішно думати про це, тому я просто привітала Совешу легкою посмішкою, коли він підійшов до нас.
Рада Вас бачити, Ваша Величність Імператор Східної Імперії.
Сумління було нерухомим з твердими губами, і я відчував себе сердитим.
Потім він запитав Гайнлі:
- Король Гейнлі, не могли б Ви дозволити мені трохи побути наодинці з Нав'яві?
Замість того щоб відступити, Гайнлі навідріз відмовився це робити:
- Мені дуже шкода. Ви кидаєтеся трохи сердитим ... Я не можу залишити свою дружину поруч з іншим чоловіком, який сердиться, навіть якщо цього просить Його Величність. "
Обличчя Совішу стало ще більш жорстким.
- З іншим чоловіком?
Подивившись на Совешу, Гайнлі з усмішкою сказав:
- Навіле - моя дружина. "
[Імператриця - моя дружина, а не провідник принца.]
Слова Гайнлі заговорили зі словами Свешу, які він промовив кілька місяців тому.
Обличчя Сувешу перекосилося, наче йому прийшла в голову та сама думка. Але, незважаючи на його наміри, Гайнлі мав рацію.
Тоді Совешу провів дуже чітку межу між Гейнлі та мною, тому що ми були чужими людьми. Цього разу чужими були ми з Совешу.
Я навіть не подивився на Хейнлі:
- Ну, я маю тобі дещо сказати.»
- Продовжуйте, Ваша Величносте.»,- дала дозвіл Нав'є.
- Наодинці..", сказав Совішу.
Хоч ми стали чужими, мені було цікаво, що він хоче сказати, тому я хотіла б це почути. Крім того, він був не тільки моїм колишнім чоловіком, але й імператором могутньої країни.
Стосунки між нами і Суміле було порушено. Але не було потреби категорично відкидати його.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr