Розділ 239 - дорога до Східної Імперії. Частина - 4
- Ваша Величність, яка людина ваш брат? Здається, всі вони їм дуже захоплюються."
***
Спочатку я занепокоїлась, коли вона розповіла про свого брата.
Проте я поступово відчула полегшення, оскільки Мастас продовжувала говорити добрі речі.
Він трохи... Але головне, що народ любить його як лицаря. Поки люди Західного Королівства щасливі з моїм братом, цього достатньо.
Я обперлася рукою про підвіконник карети і виглянула назовні.
У міру того як думки про мого брата ослабли, я дедалі більше думала про Східну Імперію.
У мене були змішані почуття. Я хотіла показати батькам, наскільки добре живу завдяки Гайнлі. Однак я запитувала себе, чи буде все ще боляче бачити Совішу з Раштою.
Я знаю, що не могла нікому розповісти, але чесно... Я також хотіла, щоб вона була здивована, побачивши мене.
Я хотіла показати йому... Я хотіла показати йому, як добре живу без нього.
Чи не занадто дитяча думка?
Поки я роздумувала про це, карета зупинилася.
Ми вже прибули?
Але все, що я бачила у вікні, — це стежка лісових дерев. Раптом я почула голос, який з іншого боку називав “Королева ”.
Як тільки я відкрила двері карети, на порозі стояв Гайнлі.
Він посміхнувся, дивлячись на моїх фрейлін, і спитав:
- Королево, ми можемо поїхати в кареті вдвох?
Перед тим як я встигла відповісти, мої фрейліни переглянулися і поспішно вийшли.
Вони попрямували до іншої карети, яка вже була готова для них. Замість того щоб зупинити їх, я соромилася закрити вікно.
- А? Чому ти закриваєш вікно?
Хейнлі заліз у карету і швидко сів навпроти мене.
Зручніше він постукав у стіну позаду себе, і карета знову була в захваті.
Перш ніж я запитала його, чому він прийшов, Гайнлі заговорив першим:
- Я прийшов, бо хочу побути з тобою. "
- Добре.», спокійно відповіла Навіле і знову відвернулася до вікна.
Але я щойно закрила його, так що з вікна я нічого не побачила...
Чому я його закрила?
Я звинувачувала себе, потім глянула на нього і побачила, що він не дивиться на мене.
Я знову відчинила вікно і зробила вигляд, що споглядаю пейзаж.
- Ха-ха.»,- голосно засміявся хтось.
- ...!»,- Навіе нахмурилась.
З сусідньої карети донісся приглушений сміх, але я свідомо проігнорувала його.
На щастя, сміх незабаром вірш.
Через деякий час мені раптом захотілося побачити королеву.
Королева, моя мила пташка.
Це було так шоковано, коли я виявила, що Гайнлі був голим, Коли він ставав королевою, мені було настільки соромно, навіть просто бачити Королеву.
Але з часом це відчуття зникало.
Я хотіла знову побачити Королеву.
Це правда, що Гейнлі був голим, коли ставав Королевою, але ... Він має пір'я в цій формі.
Якщо подумати, хіба пташині пера не схожі на людський одяг?
Це змусило мене ще більше захотіти побачити королеву.
У цей момент я відчула, що якщо міцно обійняти її маленьке тіло, мій м'який розум заспокоїться.
Іскоса подивився на мене, усміхався Хейнлі.
Похивши мить, я запитала його:
- Ти можеш стати Королевою?
- Зараз?
- Я хочу обійняти її.
Як тільки ці слова злетіли з моїх губ, він миттєво перетворився на птаха з золотим пір’ям і підлетів до мене.
Я попросила його стати Королевою. Але коли Королева наблизилася до мене, моє серце забилося швидше.
Може бути, це через його одяг, розкладеної переді мною.
Але при наближенні, Королева була просто Королевою.
Я не відчувала потворної наготи. Звичайно, це не означало, що оголене тіло Гайнлі було потворним, і не з цієї причини я не хотіла бачити його голим ...
Нарешті, полегшено зітхнувши, я простягнула руку. Коли я обережно доторкнулася до його пір’я, Гайнлі моргнув і в нього з'явилася усмішка.
Я не могла повірити, що він посміхається навіть як птах. Ні, це була моя королева.
Зійшовши з духом, я простягнула обидві руки і підняла Королеву.
Я почувалася щасливою і дуже страждала від туги за королева, яка знову сидить на моїх колінах.
Я повільно обняла Королеву і притиснулася до неї.
Цей запах... Я скучала за цим запахом.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr