Глава 232 - Шок Совішу. Частина - 1
Посланець повернувся в імператорський палац, саме тоді Совішу читав звіти у своєму кабінеті.
Побачивши, що вісник повернувся, урядовець швидко вліз у свій маєток.
Як тільки посланець увійшов до його кабінету, він почав допитувати хлопця перед тим, як той підійшов до столу.
- Нав'є написала відповідь?
Його очі були повні очікування.
Імператор, здавалося, був упевнений, що Нав’ята пришле відповідь, і посланцю стало не по собі.
Але він не міг брехати, він повинен був бути чесним.
- На жаль, королева Найві не надіслала відповіді, Ваша Величносте.»,- відповів посланець.
Сумління було збентежене. На мить йому навіть здалося, що він почувся.
Невдовзі на його обличчі з’явилася слабка усмішка.
- Тоді, мабуть вона попросила тебе дещо повідомити мені?
Посланець відповів з виразом незручності на обличчі:
- Мені дуже шкода, Ваша Величносте, усного повідомлення так само не було."
Обличчя Совішу поступово похололо, а повіки затремтіли.
У певний момент Совешу зовсім перестав розуміти, про що доповідає вісник.
« Не було відповіді? Як це можливо, що відповіді не було? Незважаючи на те, що я прояснив все це непорозуміння, вона не відповіла на мій лист?"
Коли імператор перебував у глибокому роздумі, посланець ледве продовжив свою промову:
- Ваша Величність...»
- Що?»- запитав Совешу.
- Ви пам'ятаєте шинанта Лангдела?
- Чому ти згадав його?
- Віконт Лангдел і герцогиня Туанія зараз знаходяться у Західному Королівстві."
- Що? З якою метою вони там?",- запитав Совешу.
- Я вважаю, що герцогиня Туанія і віконт Лангдел надають допомогу королеві Нав'є ..." відповів посланець.
- ...!?»,- Совешу насупився.
- Віконт Лангдел, на даний момент він командир 5-ої дивізії Наднаціональних Ріцарів, я чув кряж вуха, що він присягнувся на вірність королеві Нав'є.." - як тільки посланець закінчив говорити, Совешу різко схопився зі свого місця.
Він стиснув кулаки і холодно запитав:
- Це правда?
- Так.»,- відповів посланець.
Навіть після того, як посланець пішов, Совішу не міг заспокоїтись.
Навіть якби це був Альянс Воль, поки Східна Імперія мала свою армію магів, вони не могли б конкурувати з імперією.
Але це не означало, що зібрання з ними буде нелегким.
Наднаціональні лицарі були дуже набридливими і наполегливими. Крім того, Альянс Воль був ще сильнішим.
Совішу проковтнув прокляття, які ось-ось повинні були зірватися з його губ.
Він також був ображений і злий на поведінку Навота.
Як вона могла не послати мені листа? Як вона могла нічого не сказати, хоча я вже все пояснив?
У цей момент в голові Совешу виникла ідея...
Невже Нав'є думає, що зміст листа-ложь? Невже вона думає, що я все це вигадав, щоб переконати її?
Можливо, і так...
Їй важко повірити мені, тому що їй боляче? Саме так. Мабуть, так воно і є.
Совішу неспокійно ходив по колу в своєму кабінеті, роздумуючи над цим.
***
До вечора.
Коли герцог Туанія дізнався, що він лежить у Західному Королівстві разом з виконтом Лангделем, то увійшов до кабінету Совішу і поскаржився, щоб повернути свою дружину. Це посилило гнів Сувешу.
Зрештою Совішу не витримав і накричав на герцога Туанія:
- Це саме ти не повірив своїй дружині і розлучився з нею!"
Це було те, що він хотів сказати і собі, але не хотів цього визнавати.
- Але, Ваша Величність! Це міс Рашта сказала мені, що у моєї дружини роман з іншим чоловіком!" - сказав Туанія.
Свешу був вражений несподіваною згадкам про ім’я Рашти. Совішу згадав, як Рашта розмовляла з герцогом Тунієм в день балу-маскарада.
Я засміявся і сказав:
- Не бреши мені."
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr