Глава 190 - подозіння. Частина - 2
Я помеділа з відповіддю, і незабаром відповіла:
- Трошки..."
Справа не в тому, що Королева зробила зі мною щось таке, щоб змусило мене відчувати себе погано, а у тому що я була занадто відвертою з нею. Ось у чому була причина.
Тепер, коли я думаю про це, Королева завжди відверталася, поки я переодягнулася і ніколи не намагалася поцілувати мене. Коли я обіймала її, вона ставала жорсткою, як лялька.
Ось у чому була проблема, я обіймала її, цілувала і переодягалася перед Королевою.
Не мало значення, чи була Королева просто птахом, але було б дійсно ніяково, якби королева була одним з підлеглих мого чоловіка.
Хейнлі ніяковіє посміхнувся і пробурмотів:
- Зрозуміло.
- Ммм, це теж дуже смачно.
***
Наступного дня МакКенна вислухав, як Гайнлі розповів про це чоловікові з Нав’є. Прищепившись язиком і запитав:
- Значить, врешті-решт ти не зміг їй сказати?
Хейнлі лежав на своєму робочому столі, закривши голову обома руками.
- Їй було б дуже соромно і ніяково. У цей момент моє волосся поїдали від тривоги. ", - відповів Гайнлі.
- Але ти сказав їй, що я синя птиця...»,- сказав Маккенен.
- Це зовсім інша справа, через це вона не буде відчувати себе погано!"- сказав Хейнлі.
- На щастя, я ніколи не був так близько з королевою, як ти."- сказав Маккенна, потім майже відразу ж додав з гордою посмішкою:
- Я дуже незалежна пташка."
Хейнлі подивився на нього з презирством і зітхнув.
- Я повинен сказати їй правду, але ..."- заговорив Хейнлі.
Він боявся, що Навот буде дивитися на нього холодно і зневажати, коли дізнається правду.
З іншого боку, її холодні, жорстокі очі були такі привабливі, що від одного погляду на них по спині пробігали мурашки, але він не хотів, щоб ці очі виражали ворожість саме йому.
Зрештою МакКенна знову прищепив мовою, поки Гайнлі мовчки страждав і заговорив:
- Ти не зможеш приховувати це вічно. "
- Я знаю, я повинен їй сказати.
Все, що стосувалось його племені було конфіденційним і не могло бути відкритою справою. Але сім’я була винятком, так що тепер він міг сказати Навієві.
Фактично, він готувався розкрити таємницю про королеву Нав'єра.
Хейнлі зітхнув і підняв голову.
Я зроблю це, коли прибуду її фрейліни зі Східної Імперії.
- Графіня Джубель і леді Лаура, ти надієшся на їх ...?- запитав МакКенне, проковтнувши свої наступні слова.
Але Гайнлі відповів, розуміючи що він мав на увазі:
- Мені потрібен хтось, хто її втішить коли вона буде шокована."
Хейнлі вже був упевнений, що Нав’є буде глибоко шокована.
Маккенна не знав, що Нав’ята ніжно поплескала Королеву по спині, цілувала, обіймала і плакала поруч з нею. Він прищепив язик і сказав:
- Його Високість дійсно дивний...»
Однак коли Мак - Кенна вийшов з кімнати, він також занепокоївся і занепав духом.
« Я не маю до цього ніякого відношення... Так?» подумав МакКен про себе.
***
"Чому Гейнлі був такий стурбований моїм останнім питанням?"
Я засинала, думаючи про це.
Це також було перше, що прийшло мені в голову, коли я прокинулася вранці.
Поки я помилася, чистила зуби, приймала ванну, розглядала плаття, яке Роза поспішила мені принести, наробила його і зробила зачіску... Навіть коли я кашляла, поїдаючи дуже гостру страву, яку ніколи не куштувала раніше у Східній Імперії, тривожний вираз обличчя Хейнлі не зникало з моєї свідомості.
Причина його занепокоєння не була повністю невідома. Насправді, у мене була одна здогадка.
Можливо тому, що Гейнлі і є - королева, і тому він був так здивований?
Якби Гейнлі був трохи спокійніше, я б навіть про це не подумала.
Його ставлення до розмови разюче відрізнялося, коли він говорив про Маккенна в порівнянні з тим, як він розповідав про Королеву.
Якщо він сам не був Королевою, чому тоді так здивувався?
- Куди б Ви хотіли поїхати сьогодні, Ваше Високість?
- ...",- занурена в свої думки Навії нічого не відповіла.
- Ваше Високість?
- ..."я так і не пішла.
Члени племені птахів... Певно, що кров має бути зв’язана з людьми цього племені.
Хейнлі і Маккенен були двоюрідними братами.
Я й досі вважала, що материнська лінія Маккенна походить від Птачового племені.
Через це упередження, що королівська сім'я країни не буде відбуватися з Пташого племені, я трохи заплуталася.
А що, коли це була батьківська лінія?
Тодi і Гейнлі, i Маккенен могли бути людьми-птицями.
Тривога реакція Гайнлі, кровне споріднення...
Все було ідеально доведено, що Гайнлі був Королевою.
"Він що, справді королева?" - задала цим питанням Нав'є.
Крім того, хіба королева й Гайнлі не мали однакового пурпурного ока і золота?
- О, боже мій!» Несвідомо вигукнула Навіє.
Чим більше я думала про це, тим сильніше мене вибирала тремтіння.
Я прикрила рот обома руками, згадавши м'яке тіло Королеви.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr