Глава 175 - ми вітаємо королеву. Частина - 2
У очах Гейнлі був огонок, він, взявши мене за руку, пробурмотів, що відведе мене в свою кімнату, всю дорогу вгору по сходах він ніби був схвильований.
Тим не менш, час від часу він дивився на мене, щоб дізнатися, які емоції я зараз відчуваю.
Його очі видавалися дуже великими і виразними.
- А тут красиво.
Хейнлі збентежено сказав:
- Я так сильно хотів, щоб ти стала моєю королевою, але зовсім не подумав, що все тут для тебе буде в новинку ..."
- Не так багато випадків, коли король одружується з кимось із конкуруючої країни."
- Між іншим ...»,- почав щось говорити Хейнлі але його перебила Нав'є:
- До того ж, ти привіз імператрицю з сусідньої країни, а не молоду аристократку із західного королівства.
Хейнлі посміхнувся і опустив голову, але його усмішка продовжувалася лише мить. Однак його обличчя стало суперечливим.
Маккенна, який піднімався сходами разом з нами, подивився на мене і сказав:
- Не хвилюйтеся, її Величність Королева. Багатьом подобається історія про те, як її Величність Імператриця Східної імперії стала нашою королевою.
- Справді?», здивовано запитала Нав'є.
- Саме так.»,- твердо відповів Маккенна.
Але більшість людей, які прийшли подивитися на мене, написали на обличчях: « Невпевненість і подив ».
Я розсміялася і була приємно вражена тим, що вони думають.
Незважаючи на мої почуття, Гайнлі і Маккенен почувалися добре.
Це абсолютно нове середовище, нові люди, тому я так сильно нервую...
Маккенна заговорив, дивлячись на мене і Хейнлі:
- Насправді тут нічого дивуватися, адже серце не прикажеш. Вам нема про що турбуватися, всі ми Вас підтримаємо, до того ж, я впевнений, що буде багато людей, які будуть захоплюватись Вами. "
Проте спроби Маккенна і Гайнлі не принесли мені радості.
Він стояв перед кімнатою короля, як тільки він побачив нас, то відразу ж підійшов, вираз його обличчя було холодним, на мене він так і не подивився.
Звичайне слово "Зітхайте" вживалось у підручнику з етикету одним із перших, але слова цього чоловіка почались не з вітання.
- Ваша Величносте, Ви зробили занадто поспішно! Ви ризикували своїм життям заради однієї жінки! ",- вигукнув чоловік.
Він відкрито засуджував те, що Гайнлі повернувся зі мною і ризикував заради мене життям.
Крім того, він чітко знав, що я вже стала королевою, але назвав мене « жінкою-одною» прямо перед моїм обличчям. Це була абсолютна неповага.
Маккенна спалахнула і сказав:
- Слідкуйте за своїми словами!"
Хейнлі відповів на ці зауваження спокійно, наче жарт:
- Зараз переді мною стоїть людина, яка ризикує своїм життям через "одну слова".
Почувши ці слова, чоловік зрозумів, що його слова були надто суворими.
Проте, він у своєму стилі вибачився переді мною за свої безцеремонні слова:
- Я сказав зайвого, я генерал-лейтенант Юнім. Мій пан перебував у небезпеці на чужій землі, і ми всі дуже переживали за нього. Шкодую..."
- Юнім, як я твій пан, так і королева Навіле твоя пані. Просто будь ввічливим.
Коли Гайнлі прямо попередив його, він неохоче пом’якшив вираз обличчя, відступився і вклонився.
Після того, як Гайнлі сказав Юніма бути більш ввічливою, він привів мене до своєї кімнати. У цей момент Юнім зробив крок вперед і заговорив:
- Мені дуже шкода, Ваша Величносте, але до офіційної весільної церемонії королева Навіле не може відвідувати "Комнату короля".
У цей момент Гайнлі, здавалося, був на межі повного вибуху.
Посмішка, яку він носили весь цей час, повністю зникла, і атмосфера навколо нього стала кривавою в мить ока.
Навіть коли я вперше зустріла його, то подумала, що він виглядає круто...
Зараз же його погляд був абсолютно іншим, настрій було зовсім інше, тому його обличчя здавалося лякаючим.
Хейнлі знову посміхнувся, наче побачив мій погляд. Але ця усмішка відрізнялась від тієї усмішки, яку він показував мені в кареті.
Але зараз не час спостерігати за виразом обличчя Хейнлі.
Я прийшла в себе через мить, а потім швидко простягнула руку і схопила Гайнлі за руку.
"Не картай його," - ніби було написано на обличчі Нав'є.
М’язи рук Гейнлі напружувалися, наче від здивування.
Хоч я нічого не сказала, Хейнлі все зрозумів по виразці мого обличчя.
Я не хотіла говорити про це безпосередньо, і я бажала, щоб тільки Гайнлі мене зрозумів.
Коли я тхнула його по руці великим пальцем щоб він мене підтримав, я посміхнулась, аби виглядати природно.
Думаю, тепер, карати свого підпорядкованого, це не те, що збирається зробити Гайнлі.
Мабуть, Юнім злиться не на те, що Гайнлі приїхав із іноземною імператрицею, а на його ув’язнення у Східній Імперії, коли він намагався забрати мене з собою, і його життя було в небезпеці.
Постійно спостерігаючи за атмосферою, доки ми йшли сюди, я побачив людей Західного Королівства, які все ще вважають мене « Імператрицею Східної Імперії», а не "Королевою західним Королівством".
І Юнім теж так вважає.
Але посеред усього цього Гайнлі виявляється пліч-о-пліч зі мною, на моєму боці, і ламає свого підлеглого, який робить все що повинен, говорить те, що має сказати, ризикуючи бути відрубаним Хейнеллі, навіть не боячись прийняти гнів його пана.
Зрештою для мене це було зовсім не добре.
Крім того, Юнім робить те, що вважає правильним, навіть побоюючись Гайнлі.
Така людина не пристосовувалась до влади.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr