Розділ 172 - Незручна ситуація. Частина - 1
Простір здавалося великим, але коли я опинилася всередині, то відчула себе зовсім по-іншому. Я обхопила коліна руками і подумала - Що, чорт візьми, я зараз роблю? Як би там не було, зараз я не королева, а біглянка.
Карета їхала рівно, але ящик лежав поруч з колесами. Кожен маленький поштовх потрясав моє тіло, змушуючи мою голову битися об кришку коробки, а потім мою нижню частину і ноги о підлогу. Після кількох болючих ударів мені вдалося знайти позицію, яка піддала мене трохи меншому насильству.
- Королева, з тобою все гаразд?
Час від часу Гайнлі підбадьорював мене.
- Королева, ми скоро переїдемо кордон.
Замість того щоб відповісти, я постукала в ящик.
Я знала, що мій голос звучить дивно, коли доноситься з коробки. Гейнлі перший раз сказав: Ти в порядку? Я відповіла: Я в порядке. Я почула, як герцог Елгі захихикав і почервоніла від сорому.
Але навіть стук, здавалося, розважає герцога Елгі. Я почула, як він знову сміється, а потім Гайнлі різко зупинив його. Це не допомогло, і я прикусила губу.
- Що? Ти теж посміхаєшся. Єдина різниця в тому, що ти не видаєш ні звуку.
Через герцога Елгі їхня розмова, здавалося, раптово припинився, але я знала, що Гейнлі, мабуть, мовчить з ним.
Хааа...
Я зітхнула і заплющила очі.
Я краще буду спати. Так час пролетить швидше.
***
Мабуть, мій розум був більш втомленим, ніж я гадала. Я згадала, як закрила очі і подумала про сон. Коли кришка відчинилась, і я була приголомшена від припливу свіжого повітря, то зрозуміла, що справді задрімала. Хейнлі посміхався мені зверху, і я соромилася усміхнулася.
- Це як сцена з міфу. Як тільки вона розплющила очі і подивилася на мене, я відчув, як сильно забило моє серце.
Я почервоніла від його компліменту. Звичайно, я вдячна йому за це, але на мій смак ці слова занадто гучні. Я розігнула коліна і невпевнено піднялася на ноги.
- Ах. Тепер обережно. - Гайнлі простягнув мені руку, щоб допомогти піднятися: - Залишатися в одному положенні, і так різко зараз, Королева.
Я випросталася і усміхнулася перед ним. Я заговорила перш, ніж він встиг сказати мені ще кілька незручних компліментів:
- Ми вже приїхали?
- Ні. Це прикордонне місто.
- Але охоронці ... ...
- Я не думаю, що вони вже отримали якісь накази. - Незважаючи на свої слова, він обережно виглянув з карети: - Ми скоро будемо там.
Я вибралася з ящика, взяла Хейнлі за руку і вийшла з карети. Герцог Елгі з серйозним видом розмовляв із кучером. Побачивши мене, він посміхнувся і помахав рукою злегка розтріпаною мені.
Тим часом я озиралася на оточення. Покора міста є дуже важливою частиною нашої імперії, і я відвідала їх усі принаймні один раз. Мого брата також вислали до прикордонного міста.
Ах. Це мабуть Лакс.
Хоча це не той прикордонний місто, де зупинявся мій брат.
Я проспала весь час, поки ми їхали сюди?
Я здивовано моргнула, а герцог Елгі закінчив розмову з Гейнлі підійшов до мене:
- Це все, що я можу вам запропонувати.
- Дякую, герцог Елгі.
- Мені теж було весело, королево.
Від мене не послизнулося, що зараз він називає мене "Корола" у той час як в особняку Тробі він називав мене "колишня імператриця". Я раптом відчула реакцію Гайнлі і подивилася на нього. Він злегка посміхнувся.
- Ах. Це так дратує. Це щасливе обличчя.
Хейнлі розслабився, слухаючи герцог Елгі піддратовує його. Насправді... Хейнлі і герцог Елгі видавалися дуже привітними. Інакше вони б не говорили так недбало.
Герцог Елгі прикріпив язиком:
- Не можу сказати, що це хороша торгова група, але я впевнений, вони надійні. Вони чекають на тебе, і ти можеш піти туди та зустрітися з ними, Ваша Величносте.
- Гейнлі...?
Вони поговорили один з одним, поки я спала? Гейнлі повернувся до мене, але не виглядав здивованим:
- Якщо ми підемо разом, то будемо виглядати підозріло.
- Ти їдеш з іншою торговою групою? Або найманці?
- Ну ... Не зовсім так. Я їду один.
- Це дуже небезпечно. Ми повинні їхати разом.
Дуже малоймовірно, що Совешу знову спробує схопити Гайнлі, але самотній король не може перетнути кордон самотужки. Це місце не часто відвідується, але там можуть бути бандити на зразок вічного тисячі і його навіть пограбувати!
Але Гейнлі впевнено посміхнувся мені і сказав, що з ним все буде в порядку, і герцог Елгі зробив подібне зауваження на знак згоди:
- Хейнлі швидкий і невловимий, так що не турбуйся про нього.
Мені хотілося заперечити, що це небезпечно, але я стрималась. Я бачила, як Гайнлі з’явився в Вірволі сам і навіть не помічав проник до палацу Східної імперії. Хоча я не маю тривоги, але кивнула на знак згоди. Якщо Гайнлі дійсно вміє рухатися поодинці непоміченим, то моя присутність може поставити його під загрозу.
- Отже, Хейнлі. Я теж поїду. Королева, будь обережна.
Герцог Елгі поїхав у чорну карету, яка довела нас сюди, а ми з Гайнлі увійшли в найпростіший готель. Якась жінка підійшла і подивилася поперемінно на нас:
- Кого я везу?
Я підняла руку, але моє серце шалено тряслося у грудях. Минуло кілька днів після мого розлучення, і я впевнена, що моє обличчя на всіх плакатах розпущених по імперії. Чутки про розведені і знову випущені заміж імператриці досягли б навіть найвіддаленіших кордонів.
Довгий плащ і капюшон приховували моє обличчя, але якщо вона попросить мене зняти його...
- Ходімо.
Жінка нічого не запитала, повернулася і пішла.
Невже я просто так піду?
Я подивилася на Гейнлі, шукаючи підтримки, і він посміхнувся мені:
- Не хвилюйся. Я багато разів подорожував з ними, і вони не знали, що я принц. У будь-якому випадку, вони ідеально підходять для цієї роботи.
Ну, якщо так сказав Хейнлі. Я кивнула йому у відповідь і пішла за жінкою.
Хейнлі слідував за мною на певній відстані, потім спостерігав, як я сідаю в екіпаж. Він стояв там до тих пір, поки карета не зворушилася. Жінка заговорила зі мною, і я на мить відволіклася, а потім подивилася у вікно. Але він уже пішов. Зверху почувся пташиний крик.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr