Глава 165 - Я прошу дозволу на повторний шлюб. Частина - 2
Сумно глянув на мене, похмуривши брови. Верховний первосвященик приголомшений.
- Імператриця Навіє ... Знову виходить заміж?
Замість відповіді я простягнула руку і показала на одне місце. Наче за сигналом, чоловік у вишитій вуалі, яка приховувала його обличчя, розлютився сміхом.
- Можна мені тепер підійти?
Тиша знову порушив ремствування натовпу. Чоловік пройшов через зал і стояв поруч зі мною. Коли він зняв вуаль, Совішу схопився на ноги:
- Наяві! Ця людина...
- Це той, за кого я вийду заміж.
Очі Верховного первосвященика здавалися порожніми. Я посміхнулась і повернула чоловіка поруч з собою. Він подивився на мене так, ніби хотів сказати - Ти очікувала такої реакції, чи не так?
Щось у мене з'явилося приємне відчуття. Хоча я зовсім не хотіла помсти.
Серед усього цього ми з Гайнлі єдині, хто виглядав щасливим. Гул натовпу тільки посилився, коли несподівано з’явився король Заходу. У Совешу відвисла щелепа, і Рашта скрикнула:
- Цього не може бути!
Вона виглядала не менш приголомшеною. З якоїсь причини вона дивилася то на Хейнлі, те на герцога Елгі, але не на Совешу. Герцог Елгі також намалював здивування, хоча й знав, що Гайнлі тут.
Верховний первосвященик кілька разів відкаштувався, все ще виглядає здивованим. Через мить він знову заговорив до мене:
Імператриця Навіє, це правда? Принце... Ні, король Гейнлі, ви дійсно так думаєте?
Хейнлі відповів, перш ніж я встигла це зробити.
- Так, я хочу, щоб імператриця Навіє... ем ... Щоб Нав'єр стала моєю королевою.
Свешу посміхнувся:
- Що ви робите в іншій країні?
Хейнлі намагався говорити гладким тоном, коли повернувся до Совешу:
- Пропозиція.
Це явна спроба спровокувати Совешу, і Верховний первосвященик попереджаю нахмурився, дивлячись на Хейнлі:
- Король Хейнлі.
Гайнлі швидко напустив на себе чистий і жалюгідний вигляд та звернувся з благанням до Верховного первосвященика:
- Ваша Світлосте. Я повернуся в офіційній якості пізніше, але якщо я втрачу цю можливість зараз, то буде вже занадто пізно. Це несподівано, я знаю але будь ласка подумайте і дайте свою згоду.
Я затамувала подих, очікуючи рішень Верховного первосвященика. Я сподівалась, що він дасть дозвіл, але ситуація навколо мене була такою крихкою. Сумління втрутилося загрозливим низьким голосом:
- Первосвященик. Очевидно, король Хейнлі не має права відвідувати цей суд без дозволу.
Верховний первосвященик мовчав, а я дивилася прямо на нього. Здавалося, він питав - Це твоя ідея? Я не була впевнена, що він саме це має на увазі, але все ж кивнула.
У цей момент моє серце, здавалося, зупинилося. Невже Верховний первосвященик скаже "Ні"? Старик відкрив рот, щоб заговорити, і я сухо зковтнула. Я відчув, як Гайнлі доторкнувся до моєї руки і так міцно вхопилася за неї. Погляд первосвященика впав на наші палітурні пальці, і він вирішив:
- Я схвалюю повторний шлюб Навіє з королем Гейнлі.
Його голос, здавалося, проколов мої груди. Так само Гайнлі видихнув, наче затримав дихання. Він також турбувався, що Верховний первосвященик не дасть нам свого схвалення.
Гейнлі повернувся до мене і посміхнувся такою ж сліпучою, як сонячне світло, посмішкою. Він без найменших вагань виявляв свої почуття перед усіма. Коли я побачив Солешу, то почала сором’язно кричати. Він виглядав так, ніби його вдарили по затилку. Він відкрив рот, щоб щось сказати, але тут Верховний первосвященик підняв руку і звернувся до всіх присутніх:
- Шлюбний процес закінчено.
Оголосивши збір закритим, він подивився на мене та Гайнлі і сказав нам підійти. Це всього кілька кроків, але ми йшли пліч-о-пліч. Це було так само, як у перший раз, коли я обмінялася весільними клятвами з Верховним первосвящеником там на трибуні... але цього разу чоловік поруч зі мною інший. Мені стало цікаво, чи Верховний первосвященик думає про те ж саме.
Він усміхнувся нам і продекламував слова, які вітають нас як молодят. Але це було не так приємно, як у перший раз, коли він сказав мені ці слова. Хоча він допустив це подружжя, йому здавалося дивним і незадоволеним несподіваним результатом.
- Ваша Світлосте. Дякую. - Хейнлі посміхнувся і вклонився, отримавши його благословення: - Пізніше я проведу належну церемонію і запрошу вас
- ...Я вже дав свою згоду, так що в цьому немає необхідності. Я зайнятий, так що не кличте мене вдруге. - Верховний первосвященик повернувся до мене зі складним виразом обличчя: - Імператриця Навіє. Ні, королева Нав'є. Я схвалив це прохання, тому що вірю в тебе з самого дитинства. Це важка подорож.
- Дякую вам, Верховний первосвященик.
Він знову подивився на Гейнлі і дав свою останню пораду:
- Збудуйте грандіозне весілля і запросіть багато народу. Коли ви підете, йдіть з гордістю.
- Дякую. Я обов'язково запрошу вас на весілля.
- Я дуже зайнятий.
Верховний первосвященик повторив свої вибачення і оглянувся назад. Солешу стояв там, визираючи як вулкан, готовий вибухнути в будь-який момент. Рашта все ще дивилася то на герцога Елгі, то в Гайнлі, її звичайна усмішка повністю стерто з обличчя. Обличчя і кулаки Совішу почервоніли від гніву. Наші очі зустрілися:
- ...
- ...
Ми мовчки дивилися один на одного. Я не могла придумати, що сказати. Тут занадто шумно. Хоча я стояла в самому центрі подій, але відчувала себе такою ж спокійною, як якби була у епіцентрі урагану.
Тим часом, темні вугільні очі Совішу виблискували в люті. Як тільки Верховний первосвященик витер піт з чола і відступив убік, Совішу повільно наблизився до мене.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr