Глава 132 - найбільша річ - любов. Частина - 1
Алан нікчемна людина в моєму житті!
Я побачив, як прядь волосся і пішов геть. Рашта ледве піддалася гніву. На щастя, волосся дитини такого ж кольору, як і її власні, інакше Совішу запитав би, навіщо вона їх зберігає.
Рашта відразу викинула волосся у смітник. Вона хотіла зберегти їх як спогад про свою дитину, але її первісток знову мало не вхопив її кісточку. Вона та її дитина не ладять між собою.
Викине волосся не покращило її настрій, вона на весь день заперлася у своїй спальні. З усіх боків на неї з'являються різні проблеми - щось сталося із віконтом Ротешу, Совеша знайшов волосся дитини, і кілька людей розслідують її минуле. Все це так складно і набридло.
Тим часом її коханець, Совішу, не виявлявся аж до ночі. Рашта злякалася, що він все-таки здогадався, це не її волосся, або що віконт Ротешу розіграв його.
Саме тоді вона зрозуміла, що все, за що вона чіпляється - ілюзія. Небезпеки шукати потіхи в доброті однієї людини. У цей момент вона могла тільки тремтіти від страху. Якщо любов і прихильність Сувішу охолонуть, то вона втратить все те що має без можливості протистояти.
- Міс Рашта, Його Величність імператор тут.
Рашта моргнула і піднялася з крісла. Вона була так занурена в свої думки, що навіть не помітила служницю.
- Його Величність тут?
- Так.
- Чому він не увійшов у спальню?
- Він хотів випити. Будь ласка, заходьте до вітальні.
Рашта поспішно поправила зачіску і вийшла зі спальні. Сумління виглядало як мальовниче видовище, коли я сидів на стільці й нова покоївка Деліз покривала на стіл для напоїв. Коли Рашта побачила Деліз, її серце тремтіло. Її рухи були повільними, як у слимака. Покоївка поставила на стіл келихи і пляшку шампанського.
Чому вона така?
Коли помічаєш, що хтось виглядає стривоженим, то не можеш уникнути тривоги. Рашта підійшла до Сувешу і говорила з більшою ніжністю у голосі, ніж зазвичай:
- Ваша Величність.
Деліз поставила їжу на стіл у звичайному темпі і пішла. На щастя, Совішу не цікавила Деліз. Навпаки, він взагалі нічим не цікавився. Він задумливо відкинувся на спинку стільця, але прийшов в себе, коли Рашта кілька разів покликала його. Вона встала перед Совешу і лагідно заговорила з ним:
- Рашта чекала на Його Величність весь день!
Її мила усмішка подарувала совішу. Попри тривогу та тривоги, Совішу не обурювався на неї. Рашта відчула справжнє полегшення і, сівши за стіл навпроти Совешу, тихенько хіхіла:
- Чи не хочете випити з Раштою?
Коли Совешу кивнув, вона швидко налила прозору золотоотистну рідину в келих для шампанського. Він взяв у неї склянку, але пити з нього не став, тільки вертел ніжок в пальцях.
- Ваша Величність?
Він не виглядає сердитим, але що, якщо він все ж гнівається? Хвиля страху знову захолонула Рашту, і вона покликала його:
- Ваша Величність.
- Рашта.
- Так, Ваша Величносте. Рашта слухає вас.
- ...
- Що?
- Стань імператрицею на рік.
Рашта вирішила, що осяяла. Слова, що злітали із губ Свешу, повністю спростували сподівання Рашти. Можливо, Совішу послухав герцог Елґі. Але замість радості від цієї новини, Рашти був наляканий. Коли вона замерла, Совешу подивився на неї і зітхнув:
- Це може бути занадто обтяжливо для тебе.
Рашта ледве розжалала губи:
- Що ти маєш на увазі? А як же імператриця?
- Я збираюся розлучитися з нею.
Розлучення!
Рашту переповнювали різні емоції - полегшення, щастя, трепет. Її рот привідкрився. Совішу подумав, що Раште незручно, і вирішив не мати бажання займати місце імператриці. Рашта закрила щоки обома руками.
- Це тільки на один рік, так що ти не будеш занадто обтяжена.
- Ну ... Один рік... Для такої важливої посади.
- Через рік твоя дитина може стати принцом або принцеса.
- А!
Сумління лагідно подивився на Рашту, простягнув руку і покрив її долонею.
- Якщо ти зможеш нести цю посаду протягом одного року, я ніколи не покину тебе до кінця свого життя.
Очі Рашти розширилися. Вона не знала мети цього року, але це виняткова можливість. Хоча герцог Елгі наказав Раште підготуватися до зустрічі з імператрицею, вона не була готова і він це знав. Вона тільки почала свою освіту, і хоча прості люди співчували їй, заручитися підтримкою аристократів - зовсім інша справа. Рашта знала, що навіть ті, хто не любить імператрицю, зневажатимуть її.
Але цукерка, яку їй запропонували, пахла солодко. Навіть коли герцог Елгі порадив їй почати навчання, то все було б марно, якби він не розлучився з цим імператрицею.
Чи це знову стане можливим? Навіщо готуватися до зустрічі з імператрицею, якщо вона сама може стати імоператоркою? Совішу сказав, що це тільки на рік, але вона не має ні найменшого уявлення про закони і державні справи.
Але якщо дитина народиться, то отримає любов Совешу...
Якби вона старанно навчалася і добре грала роль імператриці...
- Але ваша Величність ... Розлучення? Хіба родина імператриці не буде проти цього?
- Звичайно, вони так і підуть.
- Що ти збираєшся робити?
- Я подбаю про це, так що турбуватися не про що.
Рашта міцно стиснула руку Свешу і заплющила очі. Вона була налякана, але збудження було сильніше. Вона ледве могла дихати, її серце здавалося зупинилось.
Вона зможе піднятися з рабства на трон імператриці.
- Рашта.
- Так, Ваша Величносте.
- Тобі потрібно тільки ретельно вчитися і підтримувати своє тіло здоровим.
- Да...
Свешу міцно стиснув побиті шрамами руки Рашти:
- І нікому про це не кажи. Ти мене розумієш?
- Рашта все розуміє.
Він заспокоював її по спині:
- Ти нічого не хочеш з'їсти?
- Хм ... Нічого.
- Ти можеш бути жадібною.
- Раште потрібен тільки Його Величність.
Рашта прошепотіла це ніжним голосом, обережно поклала голову на плече Совішу, і він обняв її.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr