Глава 127 - Хранитель Тайн. Частина - 2
- Отже, кількість магів дійсно зменшується?
- Так, це відбувається вже майже два десятиліття. Проблема в тому, що темпи зниження за останні роки різко зросли.
- У чому причина?
- Ми все ще намагаємося це з'ясувати.
Опівночі. Солешу відкинувся на спинку крісла, згадуючи свою розмову з головою офісу магів. Він сплів пальці разом і поклав їх під підборіддя, думаючи про наслідки, які може мати ця ситуація.
Кількість цінних магів зменшується...
Східна Імперія все ще має величезну національну силу, і її армія була другою за силою. Але маги набагато переважали армію. Що, якщо маги зникнуть? Інші країни скористалися б з цього вакууму, щоб зміцнити своїх власних націй.
Нам потрібно збільшити кількість і бюджет армії.
Коли він прийняв рішення, то витягнув аркуш паперу і записав список директив, які мали бути передані його чиновникам. Він був приблизно на середині списку, коли до нього підійшов слуга і повідомив про прибуття гонца марказа Карла.
Маркиз Карл?
Совішу наказав йому увійти. Маркіз Карл знає, що він зайнятий інспекційною поїздкою. Посильний, який зайшов до кімнати, виглядав виснаженим, наче він дуже поспішав.
- У чому справа?
Совешу пропустив вітання повз вух і відразу перейшов до справи, задаючи питанням про причину такої терміновості. Посильний схилив коліно і простягнув йому конверт:
- Маркіз Карл наказав доставити це Вашому Величності.
- Лист? - Совішу взяв конверт і витягнув папір: - ...
Очі Совішу ковзали по листу, поки він його читав. Потім в якийсь момент він застиг, як дерев'яна лялька.
Людина, яка доставила листа, занепокоєно подивився на Сівешу. Що це може бути? У міру того як обличчя Сувешу сумувало, посланець почувався ще більш незручно. Зрештою Совішу закрив листа:
- По-перше, врятувати шина Ротешу, а потім обмежити Кошара його будинком.
Чоловік здивовано подивився на Совешу. Він не знав, що було написано, але його шокувало те, як брата імператриці ув’язнили під домашнім арештом. Але посланець не мав права висловлювати свою думку імператору.
- Так, Ваша Величносте.
Чоловік вклонився і поспішно вийшов.
***
Віконт Ротешу збирався відвідати Імператорський палац, але ще не повернувся. Алан, який не вмів доглядати за дитиною, почав турбуватися, його батько все ще не повернувся і наступного дня.
Щось сталося?
Коли Алан почуваєшся незручно, то одягнувся у свій найкращий вбрання і готувався увійти до імператорського палацу. Очевидно, з ким його батько збирався зустрітися.
Рашта.
Алан розпитає її про батька, але йому теж хотілося побачитися з нею знову.
Перед тим як піти з дому, він відрізав волосся дитини, загорнув її у м’яку тканину і сховав у нагрудну кишеню.
Імператорський палац мав багато різних входів, деякі були легко досяжні, а інші ні. Серце Алана шалено тремтіло в грудях, коли він увійшов у один з найпростіших входів і нервово чекав на внутрішньому подвір'ї з повідомленням, що він хоче зустрітися з Раштою. Невдовзі до Алана підійшла служниця і повела його в інший маленький тихий садок. Він не був знайомий з географією Імператорського палацу, але це точно не місце Рашти.
З'явився Рашта, і Алан випадково посміхнувся, побачивши її. Але вираз її обличчя залишався кам'яним-холодим.
- У чому справа?
Вона зупинилася в п'яти кроках і заговорила тихим, але різкий голосом, Алан здригнувся від її ворожості, а після секундного коливання витягнув з кишені ганчірку.
- Ну і що?
- Я хотів віддати це тобі....
- У чому справа?
- Прядь.
- Це що, жарт?
- Волосся всередині.
Рашта шлепнула його по руці, і ганчірка впала на землю. Тонкая тканина розвернулась, обнаживши прядь срібних волосся того ж кольору, що і у Рашти.
- О ... Мені дуже шкода. Я думав, тобі сподобається....
- Це твоя дитина, а не Рашти. Чому мені це сподобається?
- Так. Да. Вибач.
Алан вибачився, але не зміг придушити розчарування. Він подумав, що для Рашти, яка спорудила для них маєток у столиці, це щось так значить.
- Ти приїхав сюди через це?
Вона подивилася на Алана з роздратуванням, що відбивалося на її обличчі. Хоч би якими були його наміри, вона вважала, що чоловік стоїть перед нею в небезпеці. Те, що вони зараз разом не буде виглядати добре.
Алан видав негромкий звук, згадавши про свою справжню мету прийти сюди.
- Ти вчора зустрічалася з моїм батьком?
- Виконт Ротешу? Ні.
Рашта нахмурилась, почувши відповідь.
- Він не приходив?
- Ні.
- Він сказав, що йде до тебе і з тих пір я його не бачив.
Алан замовк.
Рашта наказала служниці проводити Алана. Коли він пішов, вона роздратувалася.
Виконт Ротешу йшов відвідати її, а потім зник? В будь-який інший час вона б вирішила, що він просто передумав, але Совешу нещодавно сказав їй, ніби хтось стежить за віконтом. Чи тут є якийсь зв'язок? Совешу далеко, і він нічого не міг тут зробити.
Рашта вилазила в уяві і вже зібралася вийти з саду, але зупинилась, побачивши покинуту Аланом ганчірку та прядь волосся.
- ...
Вона озирнулася навколо, а потім нахилилася, щоб підняти ганчірку і волосся. Волосся були тим самим кольором, що й у неї, але м’якше, як і в дитини. Рашта подивилася на них тремтячими очима, потім згорнула ганчірку і повернулася до своєї кімнати.
***
Та ніч.
Гонець прибув до столиці і передав наказ Совішу маркизу Карлу, який наказав зробити Вікінта Ротеша живим у покинутому будинку.
Імператорської гвардії було призначено замкнути Кошара в його домі. Кошару було важко контролювати фізично, і тому вона була зроблена з владою імператора.
Кошар поділився побаченим і почутим з маркером Фаранг, який вислухавши його розповідь розсипався у похвали. Їхня розмова перервав шум зовні, і маркер Фаранг вийшов на сходи, щоб оглянути вестибюль. Вартові повідомляли герцогині Тробі наказ імператора. Маркіс Фаранг поспішив назад до кімнати Кошара.
- Тут імператорська гвардія. Вони посадили тебе під домашній арешт.
- Ха.
- Можливо, він вже знає, що ти погрожував віконту Ротешу, і хоче змусити тебе замовкнути.
Кілька людей піднімалися сходами.
- Я тут не залишуся. Я піду до імператриця і розповім їй про це.
Маркіз Фаранг відкрив вікно і вистрибнув назовні.
***
- Ваша Величність.
Я читала останню книгу про Руібт, залишену Великим князем Капменом, коли графиня Еліза нахилилася ближче і нервово Прошепотіла мені на вухо:
- До вас прийшов маркерз Фаранг.
- У таку годину?
Мій погляд впав на годинник. Вже було дуже пізно.
Щось не так.
Якщо маркс Фаранг прийшов відвідати мене в цей час, значить справа серйозна.
- Впустіть його.
Я зачинила книжку і поклала її на підвіконник, потім встала й пішла до вітальні. Через мить двері відчинилися, і увійшов маркерз Фаранг з зловісним виразом обличчя.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr