Глава 122 - Я твій теж. Частина - 1
Чи можна стратити цього жахливого чоловіка? Чи це можливо? Очі Рашти забігали. Важко зрозуміти, чи Совішу намагається розмовляти з нею, або він сказав це щиро. Але якщо він дійсно серйозний, то чому ж не зробив цього, коли віконт Ротешу вперше з'явився?
Це має бути брехня.
- Рашта. - Знову обережно сказав її ім'я: - Якщо хтось загрожує тобі через те, що ти приховуєш, будь ласка, скажи мені. Коли ти почнеш підкорятися погрозам, це не буде кінець.
Рашта була вражена. Що, якщо вона скаже йому правду? Він уже знає, що вона рабиня і прийняв її попри своє минуле. Можливо, якщо вона скаже йому, що в минулому у неї дитина від іншого чоловіка...
Ні.
Рашта поставила цю думку. Вона згадала Алана, чоловіка, якого вважала добрим і ніжним. Алан, чоловік, який нібито був готовий пожертвувати всім заради їхньої любові. Алан, який кинув її в останній момент.
Сумління може виявитися іншим, але вона не хотіла ризикувати всім на підставі цього припущення.
- Раште нічого приховувати, Ваше Високосте.
- Це правда?
- Звичайно. - Рашта дзвонила. Але вираз обличчя Совішу було як і раніше суворим: - Ваша Величність?.
Вона з тривогою подивилася на нього. Чи він знає, що вона обманює? Він змахнув пальцями прядь її волосся, але все одно виглядав стурбованим.
- Ваша Величність, Рашта в повному порядку. Не через що відчувати себе винним.
Тільки коли Рашта повторила, Совішу нарешті кивнув.
Але хто розслідує справу віконта Ротешу?
Імператриця або, можливо, інший палац? Рашта стиснула кулаки.
Хоч би ким були вороги, вони не знайдуть її таємницю. Коли вона завагітніла в маєтокі Риму, віконт Ротешу, присоромлений і збентежений, замкнув її, щоб ніхто не дізнався про неї. Хоча в той час вона відчувала біль і страждання, це означало, що мало хто знає про її секрети. Вона мусила лише стежити за виконтом Ротешу, Аланом і Ріветті.
- Ваша Величносте, будь ласка, не звинувачуйте віконта Ротешу ні в чому. Рашта складала руки разом і подивилася на Совешу широко розкритими очима: - Якщо його ненавидять без будь-якої причини через Рейшту, Рашка не зможе знести почуття провини.
- Добре. Не варто турбуватися.
З усмішкою на обличчі Суміль похлеснув Рашту і відвернувся.
- Зачекайте, Ваша Величність.
Дивлячись йому слідом, вона встала і підійшла прямо до нього. Я озирнувся на неї, і Рашта знову широко відкривала очі:
- Ваша Величність, ви можете укласти Рашту в ліжко?
Незважаючи на запевнення Совішу, вона все ще була стурбована тим, що хтось намагається розкопати її минуле. Вона хотіла, щоб вона потішила її.
- Пробач мені, Рашта. Він глянув на годинник і відразу ж відповів: - Боюся, що не зможу, у мене багато роботи.
- Ах...
- А як щодо цього?
Він говорив заспокійливим голосом, потім підвів Рашту до крісла і поклав їй на коліна м’яке ковдру.
- Розслабся тут.
***
Вийшовши з кімнати Рашти, він попрямував до свого кабінету пряміком. Його головний секретар, маркіз Карл, чекав всередині. Перш ніж перейти прямо до справи, я сів за свій стіл:
- Як просувається розслідування?
Маркиз Карл простягнув йому аркуш паперу:
- Я провів дослідження, як ви і сказали. Але поки що немає нічого гідної згадки.
- Розумію. - Совішу нахмурився і постукав пальцями по дереву: - Має ж щось бути!.
Господарі й втікачі ніколи не мали добрих стосунків, а віконт Ротешу часто відвідував Рашту. Чим більше вони зустрічались, тим більш правдоподібними здавалися заяви віконта Ротешу про те, що "Рашта не моя рабиня". Але Совішу це не переконало. І ось, підозривши, що віконт Ротешу шантажує Рашту, Совіш наказав маркерзу Карлу провести розслідування.
- А що каже міс Рашта, Ваша Величність?
- Нічого подібного не існує.
- Навіть якщо ви попіклуєтеся про це?
- Так. Вона не хоче бути тягарем для мене. - Я зітхнув і похитав головою: - Скільки б я про це не думав, вона все одно наївна.
- А що, якщо ви придумаєте благородний привід, щоб відіслати віконта Ротешу?
- Мої наміри були б очевидними.
- Це правда.
Совешу прищекнув язиком. Минуло кілька місяців з того часу, як він закінчив свою вибухівку. Якщо Вікента Ротешу виженуть без жодної причини, то це зміцнить віру двориків у те, що Рашта справді є невільницею. Рашта також просила Совешу не чіпати шинанта Ротеша.
Совешу зітхнув і махав рукою:
- Ми просто почекаємо і подивимося. Ви можете йти.
- Ну ... Ваша Величність. - Замість того, щоб піти до дверей маркиз Карл захищався.
- У чому справа?
Я дістав пачку паперу з ящику, закрив її і знову подивився на марки Карла. Обличчя маркиза помрочило. Совешу запитливо подивився на нього, і маркіз Карл повільно вимовив:
- Поки я вивчав Вікента Ротешу, я помітив кілька незвичайних людей.
- Незвичайні люди?
- Я не єдиний, хто розслідує справу Вікінта Ротешу.
- Це правда? - Губи Совешу стисувалися в жорстку лінію.
- Так.
- Хто це?
Почувши це запитання, маркіз Карл стиснув зуби. Хоча він першим торкнувся цієї теми, здавалося, що йому важко відповісти.
- Хто це?
І тільки після того, як Совешу повторив, маркіз Карл важко відповів:
- Він був схожий на лорда Кошара.
Обличчя Совішу посурово:
- Знову цей смутьян?
- Є ще одне розслідування з боку графіні Елізи, яка, судячи з усього, отримала наказ від імператриці.
Співашу знову прищепив мовою з виразом гіркоти на обличчі:
- Вона сказала, що Рашта її зовсім не цікавить. Імператриця шпигує не тільки за Раштою, але й за її сім’єю.
- Що ж мені робити? На віконта Ротешу поки нічого немає.
Між бровами Совішу пролягла зморшка, і він щось пробурмотів собі під ніс:
- Це проблема.
Кошар знову приніс неприємності.
Імператриця приділяє особливу увагу громадській та особистому іміджу імператорської сім’ї. Навіть якщо вона дізнається що-небудь про Раште, вона не зробить нічого, що могло б поставити під загрозу їхню репутацію.
Але її брат Кошар інший. Він є одним з тих людей, які кидають листівки всім аристократам, як тільки отримують чіткий доказ того, що Рашта була рабинею. А якщо є й інші секрети, він напевно розкриє їх всі.
- Іди.
Совешу захотілося задуматися на самоті, тому він випровадив маркиза Карла з кімнати. Коли двері зачинилися, він встав біля вікна і напівзакрив очі.
Бути невільницею було великим ганьбою для суспільства, Рашти та майбутнього дитини. Принаймні, Рашта наложниця і може просто залишити вищий світ, якщо ситуація вийде з-під контролю, але дитина ніколи не зможе це зробити.
Що ж мені робити...
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr