Глава 115 - Що ви хочете від мене почути? Частина - 2
Рашта перекинула сторінку альбому. Майстер нервово спостерігав за тим, як молода жінка недбало переглядає їх складні мініатюри, і сухо ковтнув в очікуванні відповіді Рашти.
Рашта була прошаркою між знанням і простими людьми. Кожен кравець хотів, щоб вона одягла його сукню на бал.
- Хуу... Рашта зітхнула.
- Вам не подобається?
Обличчя кравця стало пригніченим. Рашта похитала головою і закрила альбом:
- Так, мені не подобається. Вони такі гарні.
Майстер, якому хотілося заплакати, раптово розгубився. Їй не сподобалося, тому що занадто красиво?
- Можливо ... Ви хочете простіший стиль?
Хіба Рашта віддає перевагу такому стилю? Їй не подобаються надто одягнені сукні?
Рашта знову похитала головою:
- Ні.
Збентежений, Рашта незабаром відпустила його помахом руки.
Майстер пішов, і Рашта з важким зітханням упустила голову на диванну подушку. Їй потрібно вибрати сукню дебюантки для когось, кого вона ненавидить, так як вона могла сказати, що чим красивіша сукня, тим менше воно їй подобається? Раште не хотів віддавати Ріветті навіть дрібним хустком.
- Якщо ви нічого не можете вибрати, може я запрошу ще кого-небудь?
Віконтеса Верді сіла поряд з Раштою. Хоча візонсесса спочатку неохоче зверталась до неї, вона намагалася триматися ближче після того, як Рашта завагітніла від імператора.
- Все зовсім не так.
Рашта закрила очі і вугрумо відповіла. І раптом їх перервали.
- Міс Рашта, міс Рашта!
До кімнати врвалася покоївка Деліза. Вона була однією з двох служниць, яких недавно прислали до Раште. Хоча Делізи не мала досвіду покоївки, вона любила свою першу господиню і була цілеспрямованою та активною. За ці якості, а також за відсутність досвіду, Совішу вибрав її.
- Не говори так голосно, Деліза.
Незважаючи на докір віконця Верді, покоївка лише потиснула плечима.
- Все нормально. У чому справа, Деліза?
Рашта ласкаво посміхнулась, і Деліза швидко підійшла до неї:
- Її Величність імператриця влаштовує чаїння найближчим часом.
- Чаєпіция?
Рашта подивилася на віконтесу Верді, яка перед тим, як відповісти, підрахувала в розумі дати:
- Так. У цей час вона зазвичай влаштовує чаєпіття для молодих столичних панночок.
Рашта втупилася у підлогу. Вона знала, що їй не варто чекати на запрошення:
- Що ж мені робити? Імператриця не збирається запрошувати Рашту.
- Не хвилюйтеся, вона зараз надсилає запрошення. Вас обов'язково запросять.
Рашта знала, що вона не повинна мати жодних сподівань, але чіплялася за промінь надії. Імператриці явно ненавидять її, але вона все ще залишається для неї доброю. Ігнорування Рашти настільки відкрито могло змусити імператрицю здатися холодною і зіпсувати її репутацію.
Але навіть коли поповзли чутки про палаци, які отримали запрошення, ніхто так і не прийшов до Рашта.
Коли герцог Елгі прийшов відвідати її, вона нарешті розридалася:
- Рашта тут найбільш безсилий чоловік. Імператриця намагається ізолювати Рашту.
- Що сталося, міс? Що сталося?
Почувши про чай, герцог Елгі прищепив язик.
- Найбільша людина в суспільстві не повинна нехтувати тобою. Це нічим не відрізняється від наруги, чи не так?
- Так. Імператриця - саме така жінка. - Рашта вислизнула крізь сльози: - Ти знайшов названих батьків для Рейшту?
- Хм. Ще ні. Умови повинні бути виконані якомога точніше.
- Умови?
- Я повинен знайти людей, які дійсно втратили дитину.
- А!
- Дай це мені. І що ще важливіше, як ти збираєшся з цим впоратися?
- З цим справитися?
Імператриця намагається позбавитися від тебе. Ти просто дозволиш завдати собі болю?
- Але ... Рашту не запросили.
- Так. Все одно краще не ходити.
- Тоді що ж робити Раште? - Новий потік сліз погрожував прокинутися з її очей: - Тільки не кажи мені, щоб я намагалася подружитися з нею. Я вже досить постаралася.
У очах герцога Елгі з'явилася тепла усмішка, коли він сів ближче до Раште:
- Буду чаю в той же день, що і імператриця.
Якщо Совішу випромінював холодну і високомірну харизму на вершині своєї влади, то герцог Елгі був зовсім протилежним. Він займав високе становище в суспільстві, але не був проти того, щоб люди опускалися до нього у відповідний час. Щеки Рашти почервоніли, коли герцог Елгі заглянув їй в очі.
- Немає сенсу влаштовувати чаїння одного й того ж дня. Люди ніколи не виберуть Рашту замість імператриці.
- Саме так.
- Тоді навіщо ти це пропонуєш? Рашта стане жартом.
- Якщо ти нічого не зробиш, нічого.
- То ти хочеш, щоб я стала посміховиськом?
Вона розгублена подивилася на нього, а герцог Елгі посміхнувся і похитав головою:
- Це щоб викликати співчуття.
- Співчуття?
Імператриця запросила палаців, але не наложницю імператора.
- Що?
- Дивись на це так: імператриця і Наложниця організували чаїття в той же день, але палаци не пішли на прийом, збудований простолюдкою. Це все через імператриці. - Герцог Елгі погрожував посміхнувся і притиснув палець до спинки дивана: - Тепер ти відчуваєш себе по-іншому?
- А!
- Як я вже казав, ти повинна залучити простих людей, а прості люди нічого не знають про знатів. Якщо ти зайдеш так далеко, щоб створити чутки, тоді створиш історію, яка буде захопливою.
- Створити історію?
- Припустимо, імператриця навмисно влаштувала чаїння в той же день, що і ти.
-!
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr