Розділ 106 - Вибір цього разу. Частина -1
Лист принца Гейнлі було наповнене передчуттям, і він, здавалося, був радісним перспективі моєї присутності.
Було б краще, якби у принца не було ніяких очікувань...
Як і думав принц Гейнлі, коли я писала то листа, я думала про те, щоб поїхати. Але з справжньою проблемою...
Що ж мені робити?
Я не могла поїхати на коронацію за таких обставин. Я була приголомшена скандалом з отрутою Рашти, який підмішався до їжі. Невдовзі я дізналася, що це справді зробили мій брат і його друг. Мені було б важко залишити країну на тривалий період.
- Хуу....
Я підійшла до письмового столу, дістала папір і обмазала перо в чорнильницю.
- Але я рада, що принц прислав до мене Синю пташку ще раз.
Делегація повернеться в Західне королівство з оголошенням, що Великий герцог Лілтеанг буде головним представником, але я хотіла сама пояснити це принцу Хейнлі.
« У мене багато невідкладних справ, і я шкодую, що не можу здійснити довгу подорож. Я посилаю тобі свої вітання."
Коли я писала листа, синя пташка почав видавати дивні звуки поруч зі мною. Я перестала писати і піднявши очі, побачила, що птах заглядає в лист. Раптом, як мій погляд на себе, він раптом зігнув очі і почав тягти пір’я.
- ?
Здавалося, він намагається прикидатися, що не дивиться. Це було дуже мило, але написати листа зараз мій головний пріоритет. Я написала ще кілька рядків і прив’язала листа до лапки птаха. Коли я закінчила, він відразу ж вилетів прямо у вікно, наче поспішав. Я дивилася, як він на мить зник у небі, потім зачинила вікно і пішла в вітальню.
Поміркувавши на самоті до вечора, я прийняла рішення. Не варто сперечатися, чи повинна я сказати відверту брехню, яка буде легко виявлена Совішу, або повинен проковтнути свою гордість і вибачитися перед ним. Чим більше я переживала за це, тим важче мені ставало.
Якби я вибачилася, це був би кінець історії, якби я збрехала, мені довелося б триматися за брехню до кінця. Я могла б передумати, якби почекала до завтрашнього ранку, тому вирішила відвідати Совішу, незважаючи на пізній час.
Можливо, Совешу з Раштою.
Я тільки зараз зрозуміла це, коли йшла по коридору Східного палацу, але не хотіла відкладати свої вибачення. На щастя, Совішу був один у своїй спальні, і він відразу ж впустив мене.
- Ти закінчила розслідування? - Запитав він мене напрямик, як тільки я увійшла в кімнату, і закрив двері. Він знав, чому я тут.
Що ж. Принаймні, мені не довелося піднімати цю тему.
- Так. - Я кивнула, і він підняв брови, очікуючи моєї відповіді. Почуття роздратування нахлинуло на мене, але я змусила свої губи вимовити ці слова: - Як ви і сказали...
Перш ніж я встигла домовитись, Совешу приклав руку до моїх уст. Я закрила рот. Що він робить? Я витріщилася на нього, і він сказав:
- Цього достатньо.
- ... Що ви маєте на увазі?
- Тобі не обов'язково це говорити.
- Ви хотіли вибачень.
- Я сказав це в нападі гніву.
- Міс Рашта не поранена?
- Чому ти зараз говориш про Раште?
Ну, саме інцидент між моїм братом і Раштою змусив його вимагати моїх вибачень в першу чергу. Але коли я заговорила про неї, він був явно не в дусі. Замість того щоб сказати щось про Раште, Совешу несподівано попередив мене:
- Якщо вже ти вибачилася, запам'ятай це. На цей раз я буду дивитися в інший бік, щоб захистити тебе. Але твій брат намагався вбити мою дитину і, якщо щось подібне трапиться в майбутньому, я виберу захист своєї дитини.
- ...
- Ти розумієш?
Я не вірю, що Совішу приховує дії мого брата, щоб захистити мене. Більш правдоподібним поясненням було б, що він хоче запобігти великому скандалу, який вибухне на людях. Я прийшла сюди, щоб вибачитися за жахливу помилку мого брата, але тепер немає потреби навіть говорити про таку історію.
- Я буду мати це на увазі.
Я відповіла, як можна спокійніше, але Совешу заговорив більш серйозно:
- Ти мудра людина, тому я не думаю, що ти виконаєш одну і ту ж помилку двічі.
***
Совішу стояв біля вікна і дивився на доріжку. Він не міг бачити імператрицю, але помітив тінь, яка на мить зупинилася, перш ніж попрямувати до Західного палацу. Тільки тоді Совішу переконався, що вона зовсім пішла, закрив вікно і вийшов зі спальні. Він попрямував до сусідньої кімнати в Рашті.
- Міс Рашта спить, Ваша Величносте.
Нова покоївка, що дрімала біля стіни у вітальні Рашти, раптом випросталася і швидко доклала Совішу. Вона була недавно призначена служницею після того, як її вигнали раніше.
Сумління кивнув і пройшов прямо в спальню, де на великому ліжку лежала Рашта. Він повільно підійшов і подивився на неї зверху вниз. Замість того щоб розбудити її, він провів рукою по її щоці і сів поруч з ліжком. З стурбованим виразом обличчя він нахилився і обережно приклав вухо до її живота.
Це було тоді...
- Ваша Величність?
Рашта, яка, як він думав, спала, покликала його хрипким голосом.
- Я тебе розбудив?
- Хм ... да. Все в порядке. Раште подобається бачити твоє обличчя, як тільки вона прокидається. - Вона сором'язливо посміхнулася, коли Совешу підняв голову: - Ти не почуєш ні звуку. Він ще навіть не почав рухатися.
- Ти в порядку? Тобі де-небудь боляче?
Останніми днями Рашти мають сильне серце, живіт і біль спини. Рашта думала, що це через вагітність... але це могло бути з-за отрути. Мій живіт все ще трохи болить, так що отрута була дуже сильною.
Пальці Совішу замерли, він виглядав розчарованим:
- Виздоровлюй швидше. Будь впевнена, що це більше не повториться.
- Ви зловили злочинця, Ваше Високосте?
- Рано чи пізно я це зроблю. У всякому разі, я вигнав кухарів і покоївок, а новачки будуть більш обережні.
Рашта стиснула руки Совішу і подивилася на нього своїми великими красивими очима:
- Ваша Величність. Рашта думає, що знає хто намагався вбити його і дитину.
- ...Як ти думаєш, хто це?
- Я не скажу, хто це. Але вони, мабуть, також загнані в кут.
- Ти маєш на увазі імператрицю?
- Я тобі не скажу. Я не впевнена.
- ...
- Але Ваша Величність, незалежно від того, хто злочинець, ми повинні захистити нашу дитину. Хоч би що сталося
***
Наступного дня я знову покликала маркиза Фаранг, і він швидко відповів на мій виклик.
- Ти все ще сердишся?
- Я хочу попросити тебе позичити.
- Це щось складне?
- Не дай йому зробити те ж саме знову.
Я хотіла сказати брату, щоб він перестав влаштовувати неприємності, але я не могла цього зробити.
Маркіз Фаранг опустив очі, наче намагався викликати жалість, але я знала його справжню природу. Якщо Кошар з тих, хто накидається у гніві, то маркет Фаранг є одним із учасників спокійної співпраці. Якщо мій брат попросив його дістати отруту, маркіз зробив вигляд, що здивований, перш ніж скористатися випадком.
- Обіцяй мені.
- Ваша Величність, як ви знаєте, Кошар - важка людина...
- Я знаю про це. - Я говорила прямо, і маркиз Фаранг натягнувся. Але цього разу він не відповів: - Я ж сказала тобі два дні тому. Імператор знає, хто винен.
- ...
- Я в цьому впевнена. Цього разу він відпустить його, але якщо ви знову пошкодите дитині, вона не буде просто сидіти склавши руки.
Тільки коли я розповіла йому про попередження Совішу, маркс Фаранг став серйозним.
- Отже будьте обережні, ви обидва. Вважайте, що вам пощастило, як імператор вирішив не помітити. Я теж проти абортивних препаратів.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr