Глава 72. Раптова зміна. Частина - 1
Віконт Лангдел був молодим чоловіком, одуманеним герцогинею Туніяй Коли його обрали партнером принціні по танцях на новорічному балу, він сяяв так, ніби весь світ був в його руках. Той самий молодий чоловік напав на Рашту ...
"Мабуть, він думав, що це була міс Рашта, яка пустила чутки про герцогину Туанія"- сказала я.
Фрейліна, яка додала новини, виглядала здивованою: « Ви знаєте як це робити? »
"Розкажи мені деталі"- попросила я.
« Усе було добре. Рашта впустила його до своєї кімнати. Я не знаю чому. "
Рашта, мабуть дозволила йому увійти, бо вона знала, що він був закоханим молодим чоловіком. Вона спостерігала за чоловіками, які збиралися навколо герцогині на новорічних святах.
"Я не знаю, чи зможу я сказати це, але..." Фрейліна почала бурмотіти тим, що вибачаються тоном, а потім вона змахнула руками, наче ігнорує це і знову заговорила: « Прийшов герцог Елгі та пнув двері, сказавши, як відчув запах крові, і на щастя, він вдарив - ні, Він зупинив шину Лангдел. Віконт був схоплений на місці."
„Герцог Елгі? Він повернувся?
« Так, але це не важлива частина, Ваша Величність. Коли Віконта Лангдела зловили, він продовжував кричати, що Рашта знищила герцогиню Туанію ...." Фрейлін подивилася на мене. « Ось чому я була здивована, коли Ви раптом згадали герцогиню Туанію, Ваше Високосте. Там дійсно щось є»
Хоча ми обидві підходили до цього з різних ситуацій, але випадково дійшли тієї ж самої теми.
"Як поживає міс Рашта?",- запитала я.
***
"Як вона?" - запитав Совешу.
Лікар відчув пульс у Рашти. Її обличчя було блідим і потним, коли вона тихо застогнала, але від палацового лікаря відповіді не слідувало.
"Як вона?" Совешу повторився, дивлячись на пов'язки навколо живота Рашти. Вона виглядала в жахливому стані. Доктор зітхнув і втупився на Совешу, наче закликаючи його до мовчання.
"Просто скажи мені!" - голос Совешу підвищився до крику, і лікар закрив очі.
« Ліпша Величність, будь ласка, помоліть. Я не можу зосередитись. "
Сумління охопило його занепокоєння, і він пішов по кімнаті з руки на грудях. Він відчував, що божеволіє. Лікар вже сказав, що травма не була небезпечною для життя після першого обстеження, так чому він робив це зараз?
Через кілька кроків він зустрівся обличчям до обличчя з герцогом Елгі, який стояв поруч. Герцог привітав його легкою посмішкою, і Совішу похлопав по плечу: « Дякую. Ви врятували Рашту. і він так хвилювався, що забув про існування герцога.
"Це була просто удача"- відповів Елгі.
"Так..." Совешу кивнув і знову почав крокувати, не звертаючи уваги, коли герцог Елгі продовжував стежити за ним.
Герцог Елгі нахилив голову. Він врятував Рашту, але Совішу не згадав про те, що інша людина прийшла до кімнати його наложниці пізно ввечері. Герцог Елгі був вражений, побачивши, як імператор так холоднокровно з цим справляється.
"Він здивований або ..." его думка була перервана голосом палацового лікаря.
« Що це? Як дивно!»
Герцог Елгі перевів погляд з Совешу на лікаря, який відпустив зап'ястя Рашти і замість цього поглушив її живіт.
"А можна ось так притискати рану?" (Сміх)
« Вона не тут. І я не надто сильно, Ваша Величносте. "
Совішу збирався дати йому ще одне попередження, коли лікар підвищив і повернувся до Совеша: « Вітаю вас, Ваша Величність!»
« Вітання? Вітання з чим? В замішанні запитав Совішу.
"Місс Рашта вагітна!"
Присутні в кімнаті замерли.
"Дитина...?" Сумно подивився на живіт Рашти. Вона з'явилася йому плоскою. « Дитина? »
« Я думаю, що міс Рашта завагітніла після того, як Ви привезли її з лісу, Ваша Величносте".
У кімнаті запанував тиша. Совішу прикрив рот рукою: « Дитина...»
***
Готуючись до роботи, я дивилася в дзеркало, а графиня Еліза з серйозним видом підстригала мені волосся. Вона помітила, що я дивлюся на неї і соромилася посміхнулася, але вираз її обличчя залишався незмінним.
« Все гаразд, графиня Еліза?»
Вона відповіла зі подихом: « Насправді... є багато речей, про які варто турбуватися."
Я не могла погодитися. Відразу відбувся потік інцидентів: герцогиня Туанія перебувала в процесі розлучення, а Віконт Лангдель завдав удару ножем у відметку...
Лора перебирала пір’я на моєму капелюсі, коли запитала: « Що буде з віконтом Лангделом? »
Вона здавалася стурбованою, оскільки віконт був її знайомим. Начальство наложниці імператора було певним злочином, а віконт тепер був у в’язниці.
« Не хвилюйся. Я дізнаюся більше." відповіла я.
« Я не можу повірити, що віконт Лангдел зробив це. У це неможливо повірити."
Фрейлін відкрила рот, щоб потішити Лору, але перш ніж вона змогла це зробити, в кімнату увійшла інша фрейлина: «Ваша Величність. Імператор тут.
"В цей час?"
Це був ранній ранок. Совішу був тут особисто, а не відправила посланця? Я здивовано подивилася на фрейліну.
"Впусти його."
Незважаючи на моє незадоволення, я не мав вибору і фрейліна покликала Свешу. Я відвернулася від дзеркала і подивилася в сторону дверей, і через кілька секунд Совешу увійшов до моєї кімнати. Я запитувала себе, які слова потіхи повинна сказати йому. На моє здивування, він не виглядав засмучений. Замість того щоб роздратовуватись або сумувати за ним, він відчував на собі велику радість.
"Ваша Величність?"
Чи травма Рашти була менш серйозною, ніж очікувалося? Але це не приносило радості.
"З міс Раштою все гаразд?"
Відповідь, яку він дав, приголомшила мене.
"Ратта вагітна".
Якийсь час я не могла зрозуміти те, що почула. Хто був вагітною? Рашта?
«... Я не можу Вас привітати". Чесні слова мимовільно покинули мій рот. Совешу подивився на мене критичним поглядом, але це було правдою. Я не могла відсвяткувати це з ним.
"Можливо, його не визнають частиною імператорської сім'ї, але це моя перша дитина."
"Я знаю." Моє серце шалено билося в грудях, але його обличчя здавалося дивно холодним. Можливо, моє обличчя було таким же холодним.
« Вам не потрібно поздоровляти. Але, починаючи з наступного місяця, я сподіваюся, Ви розширите допомогу як наложниці, у якої є діти."
"Звичайно." Я б так і зробила.
"Рашта ще не прийшла в себе, але її травми не небезпечні для життя."
Я не відповіла на цю інформацію, яку дав мені Совішу, не зводячи очей з дивана. Я порахувала квіти і листя на образі. Сумно зітхнув і не озирнувся, коли вийшов з кімнати. Навіть після його відходу, я просто застила на місці. Мабуть, я була у такому стані деякий час, коли помітила на покононі фігуру. Королева сиділа там з відкритим дзьобом. Вікно не було зачинено, тому вона мабуть сіла на підвіконник і чекала, щоб я її помітила. Вона влетіла під час розмови?
У будь-якому випадку, мені пощастило. Коли я підійшла, Королева підлетіла до мене в обійми і я міцно обняла її тіло та заткнулася обличчям між її пір'ям. Королева обернула мене своїми великими крилами, як могла. Я чула, як голосно билося її маленьке серце.
« Дякую... Набагато краще, коли хтось обіймає тебе".
Ці обійми були кращі за тисячі слів.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr