Голова 68. Хто носитиме червоне плаття? Частина - 1
Останнім часом у мене було відчуття, що хтось переслідує мене. Я точно знала, хто це був. Це Рашта. Накладниця мого чоловіка.
«Дуже добре. Тоді концепція балу стане маскарадом." - сказала я.
« Він був добре прийнятий за правління попереднього імператора, тому ми впевнені, що всі отримають задоволення».
"Але, коли всі закривають свої обличчя, безпека повинна бути забезпечена..." - я зробила паузу.
«Ваша Величність? Що?»
« Розваги.»
Міністр культури подивився на мене з спантеличеним виразом. Я повернула голову і вибачилася за свою грубість.
Я побачила Рашу в кінці коридору. Вона не дивилася на мене, але я бачила її мову зі своїми покоївками.
Така поведінка продовжувалась кілька днів. Це не заважало мені, але це трохи зводило мене. Коли я знову подивилася на Рашту, міністр подивився на мене і обережно сказав: «Ваша Величність, Ви хочете щось сказати про міс Рашта?»
"Хіба вона не була тут вчора?"
Він поперемінно дивився між мною і нею. Я прикусила губу. Вчора, коли я працювала в іншому завданні, вона була поруч. Так було з іншим міністром два дні тому. В очах різних міністрів це здавалося випадковою зустріччю, але з моєї точки зору, це не було збігом.
Я продовжувала дивитися на неї, а міністр культури розсміявся: « Я чув, що вона була тут, але не хвилюйтеся, Ваша Величносте. Вона всього лише природжена наложниця і ще не знає королівського етикету, але вона стане кращою."
Якщо я говорю занепокоєння з приводу того, що хтось переслідує мене, чому це робить мене надчутливою? Я образилася на його спробу заспокоїти мене, але приховала це.
"Можете йти."
Міністр йшов довгою коридорою все ще дивлячись на мене, то на Рашту. Я чекала, поки він нарешті зникне і попросила сера Артину привести мені Рашту. Вона продовжувала виглядати, що розмовляє зі своїми покоївками, і здивовано подивилася на мене, коли лицар наблизився до неї. Після хвилинного коливання вона підійшла до мене.
Рашта підійшла з переляканим обличчям, а дві її служниці стояли по боках. Не потрібно було витрачати час на пусті розмови, тому я відразу перейшла до справи.
« Чому ти переслідуєш мене? »
« Що?»
« Не кажи, що тебе там не було. Я бачила тебе останні кілька днів.
"Ах ..." Рашта почервоніла і стримувала пальці. Я не могла цього бачити, але могла здогадатися, що вона теж ворушила пальцями ніг. Її служниці були налякані, наче я закричала при найменшій провокації. Я наказала покоївкам піти в інше місце, бо вони створювали незручну атмосферу і вагалися відступили.
Рашта говорила: "Герцог Елгі каже, що ви типова імператиця".
«?»
« Я не з дворянства, і про багато речей я не знаю. Іноді речі не мають сенсу, навіть коли барон Лант пояснює їх мені.
(Сміх)
« Тому я хочу вчитися у вас, Ваша Величносте".
«...»
Рашта дивилась на мене з благаннями: « Я хочу бути, як її Величність Імператриця. Але ... Я не думаю, що Ви хочете навчити мене етикету ... Тому я хотіла вчитися на відстані."
Вона зрозуміла це чи ні, вона сказала щось правильне. Я б не вчила її етикету.
"Якщо хочеш вчитися, скажи Імператору або попроси віконтесу Верді навчити тебе".
Рашта здригнулася, коли віконтес Верді було прізвище. Хоча віконтеса була її фрейліною, на даний момент вони були не в кращих відносинах.
« Я хочу бути такою, як Ви, її Величність. Герцог Елгі сказав, що Ви ідеальна імператиця. "
"І ти хочеш переслідувати за мною?"
« Я вас не турбуватиму, тож чому б вам не вдавати себе, що ви мене не бачите? Я буду на відстані, а Ви мене не помітите. Що ж?»
« Я б не покликала тебе, якби не помітила тебе».
« Я буду ще обережнішим".
Я пригадала той випадок, коли Рашта наслідував те, як я говорила перед великим Князем Капменом та іншими гостями у новорічному банку. Я облилася холодним потім. З її боку не було нічого неправильного в тому, що вона намагалася спостерігати й вчитися від мене і як втікачий раб вона мабуть хотіла пробитися у вищі ешонони влади. Але я ненавиділа жінку, яка забрала мого чоловіка і наслідувала мої манери.
« Я не знаю, чому у тебе з'явилася ця ідея, Рашта".
«?»
« Я люблю тебе, а ти відрізняєшся від мене.
«!»
« У тебе також є дружба з герцогом Елгі. Чому ти думаєш, що повинна йти за мною?»
Після того як я намагалась бути ввічливою з нею весь цей час, у мене більше не було терпіння для люб’язності.
« Якщо ти будеш стежити за мною непомітно, я не зможу тебе зупинити. Але якщо я побачу тебе, то приведу лицарів забрати тебе. Тож не підходь до мене.
***
Наступні кілька днів здавалося, що Рашта справді невидима. Хоча вона час від часу з’являлася, проте частота, з якою робила це, значно зменшилась. З боку може здаватися, що я надто гостро реагувала на неї, але вона мудро уникала мене і не було необхідності посилати лицаря, щоб забрати її.
Але я не почувалася краще.
З бігом часу настав день публічного балету. Це були танці, в якому могли брати участь всі люди незалежно від їхнього соціального статусу. Простолюди й палаци зустрічалися лише кілька разів. Коли громадське сприйняття палаців стало низьким, імператорський двір провів бал для підвищення схвалення. Хоча при Совішу було добре, все одно важливо бути доброзичливою і я вибрала балкарад.
Я одягла плаття, повністю виконане з яскраво-червоної тканини, і надробила на обличчя білу маску із пір'ям. Моя особистість як імператриці не була б прихована, оскільки я все одно була би оточена лицарями, але я досі хотіла одягтися в дусі цієї події.
« Всі будуть так вражені»
« Жаль, що ви не носите цей колір весь час, Ваша Величність. Тон Вашої шкіри дуже добре відповідає відтінку червоного.»
« Вони не будуть здивовані. На балу-маскараді будуть різні гарні костюми» - сказала я.
« Але важко носити такий яскравий колір, Ваша Величносте».
"Це комплімент?"- запитала я.
"Хм ..."
Я увійшла в бальний зал, обміняючись легкими жартами з фрейлінами, але незабаром виявилося, що їх жарти були занадто банальними. Невдовзі після входу в зал усі були вражені моїм одягом.
"Ваша Величність..."
Це було не просто те здивування, якого очікували фрейліни.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr