Глава 62. Перстень червоного вогню. Частина - 1
« Що?»
« Я думаю, що це має бути якийсь план. Що це?»
Принц Гейнлі виглядав здивованим. Він не відповів, закрив рот і подивився вниз. Коли я побачила його спокійне обличчя, то пригадала своє перше враження про принца Гайнлі: « Це правда. Він посміхнувся тільки після того, як ми познайомилися. Раніше я думала, що він був холодний.
"Я..."- незабаром принц Гейнлі підняв на мене очі і заговорив, вираз його обличчя пом'якшився: « Королева, я не хочу брехати вам". Його відповідь мала багато значень. Хороших і поганих.
"Так". З доброї сторони він доводив, наскільки серйозною була його дружба. Він не виправдовувався, коли інший варіант був більш ризикованим. З іншого боку ... Він щось задумав і не міг мені сказати. Мені спало на думку, що все це може бути приватний або утримувати конфіденційну інформацію про його країну. Але була ймовірність того, що план передбачав притягання герцога Елгі в Східну імперію ...
"Ви не повинні відповідати, якщо не можете"- я посміхнулась і заговорила непристойним тоном, а принц Гейнлі втупився на мене нервовими очима та зітхнув.
***
Маккенна притулився до стіни вітальні, очікуючи повернення принца. Він збирався попросити принца Гейнлі за те, що він назвав його дурною птикою перед іноземною імператрицею. Він був безумовно не дурний птах. Він дувся ще більше, згадавши, як принц Гейнлі наказав йому стати птахом. Однак дух МакКенни змінився, коли принц увійшов до кімнати і впав на диван.
« Чи ваша високість? З Вами все гаразд?»
Маккенна не дуже хвилювався. Він знав, наскільки сильний принц Гайнлі. Йому не часто доводилось турбуватися про нього. Однак принц Гейнлі несподівано відмахнувся.
Маккенна нахилився, щоб подивитися на нього. Маккенна був тим, кого змусили перетворитися на пташку перед Імператрицею, але це був принц Гейнлі, який мав вигляд поразки.
"Всі вийшло не так, як він думав?"- подумав Маккена
"Ваші Високість, Імператриця сказала щось погане?" МакКен поклав руку на плече принца Гейнлі, але Принц відмахнувся від неї. На його обличчі не було гніву через те, що сталося. Маккенна почав трохи хвилюватися: « Ви почули щось погане?»
« Ну, МакКенна. Я-"
« Так, я слухаю. Говоріть".
« Я думаю, вона мені подобається більше, ніж я думав".
Однак, відповідь принца Гейнлі була цілковито безумною. Маккенна нахмурився: « І що? »
Принц Гейнлі закрив обличчя руками і здригнувся: « Мені здається, що я проговорився".
« Проговорили? Перед імператрицею? "
"Так".
Мак - Кенна була ще більш здивована, коли сказала: « Що ви сказали, що це так засмутило вас? »
« Що, якщо вона тепер обережно ставиться до мене?»
"Справді?"
« Вивчає мене цими гострими очима... аа» Принц встав з дивана і зі стоном впав на ліжко. Він беззв’язно відповідав на всі запитанняМаккени, і лицар здивовано подивився на принца Гейнлі: « Вона дізналася, що ви можете перетворюватися в пташку?»
"Не це".
"А що?"
« Щось інше.»
***
Хоча я вважала принца Гейнлі хорошою людиною і добрим другом, навіть незгоди можуть зробити добрих людей ворогами. Але бути ворогом не обов’язково означало бути поганим, це лише означає, що вони стояли напроти мене. Коли я повернулася до своєї кімнати, то викликала сера Артіна, щоб дати йому завдання: « Сере Артін. Я хочу, щоб Ви дещо вивчили. Будьте обережні."
« Так, Ваша Величносте. Що це?»
"Річ йде про принца Хейнлі і герцога Елгі".
"Що?" Сер Артіна, який знав, що принц Гейнлі був власником Королеви, здивовано подивився на мене. Здавалося, йому здавалося дивним, що я хотіла розслідувати когось, кому я вже відсилала листи.
« Ґерцог Елгі зрозумілий... але і принц Гейнлі?»
« Так. Я хочу, щоб ви зосередилися на їх діяльності перед Новим роком перш ніж вони приїхали сюди в Імператорський палац."
Сер Артіна виглядала підозріло, але він був зразковим лицарем. Замість допитувати мене, він коротко відповів: « Так », і вийшов з кімнати. Потім я підійшла до вікна і пригорнула голову до рами. Західне Королівство було найсильнішим конкурентом Східної Імперії, але вони не були ні надто далеко, ані занадто близькі. Навіщо принц Гейнлі запросив герцога Елгі?
***
Я залишалася зайнятою протягом наступних п’яти днів. Публікація мала бути проведена на місяць раніше, ніж минулого року, в обмін за щедрі гроші від Великого князя Лілтеанга і відповідні документи були схвалені й розповсюджені. Також були хороші новини. Уперше дитина з державної установи дитячого дому отримала стипендію, щоб відвідувати магію. Потрібно було розвивати магічний талант. Хоч би скільки часу людина витратила, магія була безцінним талантом. Як символіст, чиновники рекомендували, щоб хтось із імператорської родини представив стипендію, і я була готова взяти на себе цю роль. Я не пам’ятала всіх дітей, вихованих у притулку. Але я знала багато дітей — особливо дитину, яку вибрали. Але подорож тривала б більше дня, тому я відвідала офіс Совішу і порадилася з ним. Я знайшла його, який сидів за столом і перевертав маленьке кільце в руках.
« Я думала, що ви втратили його? »
Перстень Червоного Пламені, який, за словами Совішу, зникав перед його очима. Я в замішанні зупинялася на нього, і він посміхнувся.
« Так. Це неймовірно."
« Ви знайшли його?»
« Я б не сказав, що знайшов його". Совішу поклав перстень на стіл - « Я дав це кільце Рашті, але вона сказала, що їй шкода було бідної покоївки, і подарувала його їй."
«... Перстень Червоного Пламені? "
« Я знаю, вона не знала про закляття. Коли я розповів їй про це, вона була засмучена. Ви пам'ятаєте це кілька днів тому, вірно? "
« Я пам'ятаю.»
« І граф Пірну приніс мені це сьогодні. Вчора ввечері він купив його на аукціоні, не розуміючи, що воно вже моє ..." - він слабо посміхнувся: "Хіба це не дивно?"
« Зрозуміло.» Мене це не вразило, але я все одно була змушена відповісти. Совішу звунув перстень в нагрудний кишеню. Я думала, що моя відповідь була надто короткою. Тому я доповнила: « Якщо покоївка була бідною, вона швидше за все потребувала грошей і продала перстень."
« Я згоден. Але інформація про ювелірні вироби, особливо про магічні предмети, знайти важко. Проста людина не знала б, справжня вартість персня. Я сказав графу Пірну дізнатися, скільки отримала жінка, продаючи кільце. Я хочу переконатися, що її добре діло було зроблено правильно".
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr