Глава 50. Не плач, Королева. Частина - 1
Подарунки від друзів і родичів почали ходити за п’ять днів до мого дня народження. Моя сім'я вже була багатою, але після того як я стала імператрицею, я почала жити ще розкішніше. Звичайно, більша частина мого багатства була витрачена на різні соціальні проекти та державні субсидії, і я не часто купувала речі для власного задоволення. Через це більшість подарунків, які мені дарували, були важливими, а не дорогими. Особливо той, який моя мама послала мені ...
"Герцогиня, мабуть, турбувалася про вас, Ваша Величність."- сказала Еліза.
Я посміхнулась, коли графиня Еліза заглибилася в вивчення подарунка моєї матері, напіврічного журналу « La Trang », де були портрети найпопулярніших акторів того часу. Моя мама надіслала мені журнал, в якому були тільки чоловіки. Це не повинно було ранити Совішу, але, можливо, вона думала, що мій власний коханець заспокоїть мене, а актори були популярним вибором серед палаців.
« Ах, який гарний. Подивіться на цього чоловіка, Ваша Величносте. Його плечі такі широкі."
« Хіба це не краще? Про це ходять погані чутки. "
"Які чутки?"
« Існує досить дивні сексуальні уподобання. Итак... Э-хм. Я збережу їх анонімність".
... Фрейліни, здавалося, насолоджувалися подарунком більше, ніж я.
А мій батько прислав мені модні сукні, а також рідкісні книги, тканини і прикраси з-за кордону.
Був також анонімний подарунок ... під назвою "Еліксир кохання".
***
Це було за два дні до мого дня народження.
Більшість подарунків вже прибула, і завтра вранці я поїду на королівську вілу. Я спакувала валізу на два дні і розклала кілька книжок на своєму ліжку. Коли я вирішувала, які з них взяти, то почула стук крил у повітрі.
Королева?
Я кинулася до напіввідкритого вікна і розкрила його.
Це була Королева, але вона не могла влетіти до кімнати. Її маленька голова підстрибувала в віконній рамі і опустилася вниз, а коли я виглянула з вікна, то побачила, що її шиї звисає велика коробка перев'язаної мотузкою.
"Королева!"
Здивована, я простягнула руку і відв'язала коробку з її шиї та Королева важко дихала до мого ліжка впавши на неї.
« Ти принесла це сама? »
Я перевірила коробку, яку принесла Королева. Вона була досить важкою навіть в моїй руці, і я була здивована, що Королева несла її сама. Королева підняла голову, безпорадна кивнула і знову плюхнулась в ліжко.
« Принц Гейнлі зайшов надто далеко. Він повинен був прийти особисто або попросити когось ще принести це сюди. Чому ти хитаєш головою? Хіба принц Гейнлі не змусив тебе зробити це? "
-...
« Тобі не подобається, коли я кажу погані речі про принца Гейнлі?»
Вона кивнула головою.
« Добре... Я більше не буду нічого поганого про нього говорити."
Королева не могла піднятися. Я похлеснула її по спині, вона була так вражена, що здригнулася, але потім вона пом'якшала, наче знову відчула слабкість. Я сіла поруч з Королевою і поклала коробку собі на коліна. Що послав принц Гейнлі?
"Ах".
Усередині був великий торт, а на кришці коробки було лист. Я показала його, щоб прочитати зміст: « Думаю, я добре готую. Я сподіваюся, що хтось зробить мені комплімент. "
Королева встала і тихо засілася поруч зі мною та поглянула у мою сторону. Я поклала одну руку на плече королеви, а палець іншої руки занурила в глазур і затиснула його між губами. У нього був простий, солодкий смак свіжих вершків.
« А сливки він сам готував? Це смачно. а Королева похитала хвостом і потерла голову про мою руку.
« Це було важко. Дякую, що принесла мені це, Королева.
- Гу!
« Я дякую вам, принце Гейнлі".
- Гу!
« Ваш власник дуже добрий. Чому ти так збентежена?»
Я відклала торт в сторону, і поклала Королеву до себе на коліна і поцілувала її в лоб. Вона скам'яніла. Її реакція з'явилася мені такою веселою, що я знову взялася обсипати її поцілунками. Потім я поставила торт на стіл, відрізала ломтик і виявила, що він був не єдиним подарунком.
"Ах ..." Я мимовільно зітхнув. У м’якій губці були вкладені коштовності різного розміру та кольору. Я витягла один і виявила, що це був діамант блакитного кольору. Я відчула поштовх, повернулася і побачила, як Королева дивиться на мене своїми великими фіолетовими очима, наче її турбує моя реакція. Вона виглядала настільки серйозною, що я не могла чесно відповісти.
"Це занадто."
Цілком дозволено отримати ще більш екстравагантні подарунки від іноземної делегації. Але принц Гайнлі зробив це як друг. Звичайно, вартість не була для нього проблемою, але це був двозначний подарунок. Я відклала коштовності в сторону, а коли побачила Королеву, то здивовано подивилася на неї і обняла.
« Чому ти плачеш, Королева? »
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr