Глава 36 - Виконт Ротешу. Частина- 1.
« Треба, вони говорять про мене ..." Рашта з тривогою втупилася на дверній протеї, де всередині був спеціальний бенкет. Хоча там і був Совешу, який зможе відстояти її честь, вона все ж побоювалася.
Чи може принц Гейнлі сказати комусь щось погане про неї? Імператриця, здавалося, навряд чи буде поширювати чутки, але Рашта не могла сказати те ж саме про принца Хейнлі. Рашта прикусила губу і знову зітхнула.
« Ти сьогодні виглядаєш неважливо. Як ти себе почуваєш? і дражнив її.
"Справді, ні" відповіла йому Рашта
"Ти дуже чесна".
Рашта посміхнулась і кивнула. Після Совешу барон Лант був її улюбленим чоловіком у палаці. Він не ставився до неї упереджено, і коли чутки про неї та принца Гейнлі поширилися, вона почула, що барон Лант виступив, щоб захистити її честь. Раште не залишалося нічого, як полюбити старого.
« Хоч би якою неслухняною була принц Гайнлі, він таки має вибір. Хоча Західне Королівство набирає сили, воно все ще не може затьмарити Східну Імперію."
« Да...»
« Я зроблю все можливе, щоб захистити честь леді Рашти, так що іди та насолоджуйся останнім днем святкування».
Рашта кивнула, і її настрій піднявся, вона посміхнулась. Ті, хто не зневажав її, збиралися навколо неї по одному або по двоє, і незабаром вона була оточена людьми, які були близькі їй чи хотіли бути поряд з нею. Вона притягнулася до їх розуміння, і тому, що вони були задумливими чи ні, ніхто не запитав її, чому вона не пішла на спеціальний банкет. Рашта тягла вино, яке було в п’ять разів старшим за неї.
« Між твоїм срібним волоссям і темними очима такий прекрасний».
« Це створює відчуття чистоти, наче ланцюжка».
"Герцогін Туанія, можливо, доведеться захищати свою репутацію."
Герцогиня Туанія не була присутня, тому що вона, ймовірно, була на спеціальному бенкеті, і сьогодні все більше людей підходило до Раште.
"Сьогодні я метелик в соціальних колах"- подумала Рашта, відчуваючи себе краще. Ще до того як вона стала наложницею імператора, то знала, що краса може бути отрутою. Лише після довгих тренувань вона навчилася використовувати свою красу як зброю.
Усі хвалили її і любили. Її захисник був наймогутнішою людиною на землі, і ніхто не міг образити її.
« Але хіба ти не казала, що будеш на спеціальному бенкеті? Чому ти тут?
Рашта дивилась на жінку, яка говорила. Вона не пам’ятала аристократки, а також не мала великих володінь і важливих обов’язків у імператорському палаці. Це був перший раз, коли ця особлива дворянка змішалася з ними. Інші палаци, не дивлячись на свою цікавість не піднімали це питання.
"Це..." Рашта швидко вибудувала свої думки і уявила історію: « Це тому, що я не хотіла туди йти".
« О, міс Рашта? »
« На бенкеті зазвичай приходять інші гості. Замість того, щоб відвідувати цей банкет, я подумала, що було б краще поступитися місцем тому, хто принесе користь нашій країні.
Її відповідь дуже здивувала мешканців.
"Місс Рашта, ти дуже розумна для наложниці."
«Верно. Багато з попередніх наложниць просто витрачали гроші і безробітні, та взагалі не цікавилися міжнародними справами. Міс Рашта, безумовно відрізняється від них.»
Рашта сором’язливо усміхнулась і опустила очі. Їхнє захоплення було таким же п’яним, як наркотик.
« Я повинна допомагати Його Величності". Рашта пробурмотіла, що хоче ще випити, і кілька палаців швидко запропонували їй різноманітні напої. Рашта вибрала флейту з світло-пургурним лікером, і обличчя молодого чоловіка, в якого вона прийняла напій, спалахнуло.
Раптом Рашта побачила когось за плечима молодого чоловіка. Той, хто не повинен був бути там.
Флейта вислизнула з її руки, і скло розбилося об підлогу.
"Місс Рашта, з тобою все гаразд?"
« Що сталося?»
Рашта не змогла відповісти і швидко б'є головою. Але того, хто її здивував, вже не було.
« Мені здалося, що вона про себе подумала? »
Рашта змусила своє серце заспокоїтися. Можливо, це було через алкоголь.
« Я дуже багато випила".
Поки слуги збирали соняшники на піднос і витирали лікер з підлоги, Рашта кілька разів подивилася туди, де бачила чоловіка.
"Що сталося, міс Рашта?" Барон Лант помітив її дивну поведінку і повернувся туди, куди вона дивилася, і швидко схопила підол його мантії, щоб зупинити його.
« Барон Лант. У мене питання. Для новорічних свят, якщо дворянин не прийде в перший день ... Вони можуть прийти в останній день? "
«Звичайно».
Рашта знизила голос: « Чи сільські аристократи приходять на новорічні свята? Сільські аристократи з малими сословіями? Хіба Ви не допомагаєте вибирати гостей? "
« Так, я допомагаю вибрати їх. І навіть можуть запросити дворян".
"Навіть якщо вони не відвідують його протягом багатьох років?"
"Навіть якщо вони не відвідують довго, ми все одно надсилаємо запрошення".
Губы Рашти почали тремтіти, і вираз обличчя барона Ланта потемніло: "Місс Решту, що сталося?"
Рашта похитала головою, озиралася навколо і підсунула до нього свій келих: « Я хочу піти. Я думаю, що я п'яна".
Вона впевнено відповіла і махала рукою, щоб вибратися з натовпу. Їй не про що турбуватися, якщо їй і правда здалося через алкоголь, а якщо ні - це дуже небезпечно.
Ця людина ... віконт Ротешу. Господар маєток, де вона була рабинею. Він знав обличчя Рашти.
Коли вона йшла, гучний голос позаду Рашти вигукнув: « Що? Мені здалося? "
По спині Рашти пробігли мурашки. Її обличчя зблідло, а очі потемніли від страху.
Рашта похитнулась, і барон Лант поспішив до неї.
"Місс Рашта?" - барон Лант гукнув їй з тривогою, але вона не відповіла.
"Місс Рашта?"
Гучний голос став ближче, насмішливо капа.
« Що це зараз? Ти змінила свою особистість?»
Середовище стало смертельним.
« Світ стає кращим. З рабом тепер поводяться як з леді? Хм?»
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr