«Це справжня різанина».
Подумав Цвях, сидячи на верхівці вежі, поклавши руки на рукоятку кулемета.
Доки курок був затиснутий, ця сталева зброя продовжувала випускати полум'я та стріляти кулями у ворогів. Позиція, на яку була спрямована ця зброя, перетворювалася на мережу смерті, де всі життя розпадалися на фрагменти, наче миски, що впали зі столу.
Здатність домінувати на полі бою з настільки високої позиції викликала в ньому почуття пристрасті.
Так само почувалися й його товариші по команді.
«66-й! Дивіться, цей бідолаха буквально розпався».
«Як ти рахуєш? Це ж явно 68-й!»
«Дивись он туди, той хлопець все ще рухається на землі. Просто вбий його».
«Його кишки вже висипалися, бережи боєприпаси та нехай він повільно собі стікає кров’ю!»
З клацанням стрічка набоїв зісковзнула вниз, і ще одна коробка з кулями добігла кінця.
«Прикривайте третій окоп. Я перезаряджаю!» — крикнув Цвях кулеметній команді у вежі.
«Не хвилюйся, і просто залиш це нам».
Його товариші по команді швидко принесли коробку, повну куль. Він надів одну товсту рукавичку та стиснув димлячий ствол кулемета спеціальним штангенциркулем. Він тримав трубу однією рукою, запросто розібрав її та обережно поклав на відкритий простір.
Згідно з вимогами тренувань, солдати не могли стріляти безперервно, окрім як за надзвичайних умов. Тому ствол потрібно було замінювати після вистрілу коробки куль, щоб уникнути його деформації через перегрів. Казали, що цю чорну сталеву трубу, яка ідеально підходила до різьби патронника гармати, виготовляла відьма, міс Анна. Кожна труба коштувала близько 50 золотих роялів, що змушувало членів команди ставитися до своєї зброї як до своїх дітей.
Після того, як вони встановили охолоджений ствол, з вежі знову почувся різкий ударний звук.
«Увага, на сході від першої траншеї відьма!»
Раптом навколо нього пролунав крик.
«Це не відьма, ідіоте! Це Чиста Відьма, ворог міс Нани!»
Цвях також побачив ціль, на яку вказав його товариш по команді.
Жінці в червоній мантії, мабуть, влучила в ногу куля. Вона лежала на землі та повільно повзла вперед. На мантії за нею тягнулася легка пляма крові.
Він спрямував зброю на чисту відьму, але якесь відчуття трохи приголомшило його, і він не натиснув на курок.
Судячи з її фігури, вона виглядала так, ніби ще не подорослішала.
«Дідько, чого ти чекаєш?»
«Я...»
Щойно він завагався, піщинка швидко прокотилась по її тілу.
Вона припинила чинити опір, і кров розлилася з її живота, немов маленька червона квітка.
«Дідько, ми щойно втратили нашу ціль!»
«Припини так казати», — перебив його інший, поплескавши Цвяха по плечу. «Ти втомився, залиш це мені».
Він глибоко вдихнув і сказав: «Ні, зі мною все гаразд».
Цвях відновив самовладання.
Це була війна з Церквою. Незважаючи на вік, ворог був ворогом, і вони все ще не були достатньо сильними. Цвях таємно стиснув зуби та залишив позаду своє співчуття.
«Зачекай, а що сталося посеред третьої траншеї?» — раптом вигукнув спостерігач з іншої команди. — «Земля обвалилася?»
«Боже мій, що це?»
«Прокляття... Чисті Відьми! Більше ніж одна, просто вбийте їх!»
Цвях швидко повернув зброю і побачив, як посеред третьої траншеї раптово з'явилася квадратна яма. Її стіни були плоскі, ніби їх розрізали ножем. З траншеї вискочила жінка в чорній вуалі й стала прямо, заклавши руки за спину.
Коли він вистрілив, то ледь почув різкий звук вітру.
Щойно він повернув голову, як йому в обличчя прилетіло прикладом рушниці.
Цвях раптом відчув, як усе потемніло, і впав на землю. Перш ніж втратити свідомість, останньою річчю, яку він побачив, було те, як його товариш по команді підняв на нього гвинтівку.
...
Роланд стояв на командній платформі з телескопом, спостерігаючи за лінією оборони, де ситуація поступово прояснювалася.
Деякі вороги перетнули перші три окопи та пробиралися до четвертого. Однак солдати, що відступали з передової, дедалі більше зосереджували оборонну вогневу силу. Під безперервним вогнем двох кулеметів, що займали високі позиції на вежах, наступальний імпульс Армії Божої Кари явно знижувався.
За такої тенденції вони навряд чи змогли б дістатися до решти п'яти окопів та артилерійських позицій. Вогонь на землі був надто запеклим, і багато церковних груп загрузли в окопах. Перша армія неминуче створила б блокувальний пункт на кожному виході з усіх поздовжніх траншей, швидкість просування ворога різко зменшилася б, і перевага в швидкості Армії Божої Кари більше не була б настільки важливою.
У цей момент Армія Суду поступово вийшла на поле бою. Ця армія зазнала важких втрат під атакою гармат Лонгсонг, але ще не була повністю розгромлена, чого Роланд не очікував. Це сталося через пігулки божевілля, які звели солдатів до шаленства. Але порівняно з Армією Божої Кари, їхня загроза була явно набагато меншою. Пігулки божевілля не могли зробити людей імунними до страху. Коли солдати Армії Суду зазнали подвійної атаки польової артилерії та кулеметів, воля божества не могла їх врятувати.
Фактично, найбільший внесок у цю битву зробили бліндажі з обох сторін та вісім важких кулеметів у вежах. Щоб забезпечити безперервний вогонь, їм потрібно було не лише достатньо набоїв, але й кожна команда була оснащена майже десятьма додатковими стволами.
Єдина проблема полягала в тому, що для застосування цієї стратегії вони витратили весь свій запас куль. Звичайно, ліквідувати всі основні сили Церкви прямо тут теж було надзвичайно економічно вигідно.
Протягом цього часу Сільві іноді спостерігала за реакцією магії. Але ці Чисті Відьми не відіграли значної ролі у війні. Вони слідували за Армією Божої Кари, що йшла вперед, але невдовзі зникли в диму та артилерійському вогні.
Результат був визначений!
Церква Гермеса незабаром стане частиною історії.
Якраз коли Роланд про це подумав, раптом сталася надзвичайна ситуація!
«Попереду нас Чисті Відьми!» — попередила Сільві, яка також стояла на високій платформі. — «Чотири, ні, п'ять!»
Поверхня третьої траншеї раптово піднялася, ніби щось її підняло, а потім швидко опустилася, потягнувши за собою колючий дріт та кілки навколо неї разом із землею.
Жінка в чорній вуалі з'явилася у розпростертому положенні. Вона не робила жодних дій, і лише мала прямолінійний вираз обличчя.
Тоді сталася дивна річ.
Численні солдати в окопах повернули свої гармати, прицілилися собі в підборіддя, а потім натиснули на курок.
Маса крові вирвалася з окопів, немов червоний фонтан.
Чотири кулеметні форти одночасно припинили стріляти.
Солдати, які не постраждали, стріляли в неї так, ніби щойно прокинулися.
Раптом у її тіло потрапило кілька пострілів, і вона впала в яму на спину.
Скориставшись цією нагодою, Армія Суду, під впливом пігулок божевілля, кинулася до лінії оборони.