Роланд щойно прибув на командний пункт зі сніданком, коли отримав звіт від Меґі.
«Церква вже в дорозі, гу-гу!» — почувся її нервовий голос з чарівного каменю. «Загін покинув Хребет Холодного Вітру і просувається до лінії оборони, гу-гу!»
«Скільки їх?»
«Один, два, три... разом п'ять!»
Роланд, який готувався до передової бойової наради, знову сів і запитав: «Що? П'ять?»
«Вони одягнені в блискучі обладунки та високо тримають прапор Святого Міста. Скільки ж хвастощів! Мені потрібно передати маркери до гарматних загонів?»
«Е-е... Ні, просто продовжуй стежити за тим, що буде відбуватися на Хребті Холодного Вітру». Роланд поклав хліб до рота, розмірковуючи: «Що задумує Церква?»
«Вони, мабуть, прийшли благати про пощаду?» — сказала Соловей, скрививши губи.
«У такому разі Церкві не слід було посилати армію для вторгнення на Хребет Холодного Вітру», — насупився Роланд.
Через півтора дня взвод досягнув передової лінії оборони. Священик, який очолював загін, стверджував, що вони були посланцями Церкви для зустрічі з Його Величністю Роландом. Водночас з ними був рукописний лист від Верховного Понтифіка для молодого короля королівства Грейкасл.
«Що ви думаєте?» — Роланд зібрав відділ радників і відьом та запитав: «Можливо, це витівка Чистих Відьом?»
«Я хотіла б спершу почути вашу думку», – сказала Едіт, – «чи погодитеся ви на їхнє прохання мирних переговорів, якщо Церква захоче здатися?»
Роланд без жодних вагань відкинув цю можливість: «Хіба якщо вони розпустять Армію Божої Кари та притягнуть до суду все вище керівництво та тих, хто вбивав невинних. Однак, я не думаю, що Церква прийме подібну умову».
«Справді», – миттєво відповіла Едіт, – «У такому разі вам не слід зустрічатися з цією делегацією. Не кажучи вже про те, що якщо існує якась змова, процес переговорів може вплинути на ваше рішення».
«Я з тобою згодна», — кивнула Агата. — «Хоча на п’ятьох з них немає жодної магічної реакції, але здатності відьми бувають дуже дивними, ніхто не може бути впевнений, що може бути можливим».
«Можливо, нам варто просто схопити їх для допиту та пізніше таємно позбутися, після того як ми дізнаємося справжню мету їхнього прибуття сюди», — сказав Залізна Сокира, зробивши різкий жест.
«Ваша Величносте, Королівство Грейкасл — це не Залізне Піщане Місто», — швидко порадив сер Елтек, — «Краще цього не робити, подібна новина зіпсує вашу репутацію».
«Я знаю». Роланд на трохи замислився і подивився на Залізну Сокиру. «Нехай вони залишать листа і відправ їх геть».
«Так, Ваша Величносте».
Роланд не міг не замислитися. «Що планує сказати верховний правитель Гермеса?»
«Це буде порада чи спонукання?»
Після кількох перевірок, здійснених Сільві та Агатою, рукописний лист Папи Святого Міста нарешті дістався до Роланда.
Відкривши вишукану обкладинку, почерк на листі був напрочуд витонченим.
І зміст листа здивував Роланда.
Він чесною нотаткою описав походження і мету Церкви та розкрив існування великого ворога людства — демонів.
Якби він не знав чотирисотлітньої таємниці до цього, то її зміст, ймовірно, був би достатнім, щоб збентежити його та зробити невпевненим.
Це навмисна стратегія ворога?
Збити опонента з пантелику заплутаною історичною правдою та показати її як щирість до мирних переговорів?
В результаті, після повернення першого взводу, з Хребта Холодного Вітру відправили ще один взвод солдатів. І їх також було п'ятеро.
Звісно, Роланд також не зустрівся з ними, а попросив їх просто залишити листа.
Цього разу зміст листа був більш глибоким, і в ньому, окрім короткого представлення Союзу до утворення Церкви, згадувалася Битва Божественної Волі — папа вважав, що 400-річний цикл битви різних рас був випробуванням божеств для людства.
Роланд зневажливо поставився до цієї ідеї, але в серці відчував легкий неспокій.
Протягом тижня після цього з Хребта Холодного Вітру постійно відправлялися делегації з кількох емісарів, щоб вони надіслали кілька рукописних листів Папи до передового батальйону. Листи не розкривали багато нової інформації, а зміст ставав все коротшим і коротшим. Роланд просто заплющив очі на пропозицію об'єднати зусилля обох сторін для протистояння демонам, що була написана у листі.
Церква припинила надсилати нових посланців лише з настанням спекотних літніх днів.
Цього разу ворог прийшов у повній силі.
********************
«Це Блискавка, ворог увійшов у дев'яту зону! Повторюю, ворог увійшов у дев'яту зону!»
Почувши голос, що долинав з Символу, Котячий Кіготь нервово почав гортати книжечку в руці. «Е-е... Дев'ятий, дев'ятий...»
«Швидше!» — крикнув Родні. — «Ядро вже заряджено!»
«Я вже працюю на найвищій швидкості!» — крикнув Котячий Кіготь. «Ах... Ось тут, кут 26, тангаж 15!»
Нельсон швидко махнув ручкою. «26... 15, завершено!»
«Готові до пострілу!»
Почувши наказ, Котячий Кіготь швидко затулив вуха.
«Вогонь!»
Джоп швидко натягнув потузку, і 152-сантиметрова гармата Лонгсонг миттєво видала запальний рев, а звукова хвиля змішалася з потоком повітря, що дув їм в обличчя. Це було схоже на молот, що б'є по грудях Котячого Кігтя, від чого його кров почала закипати. Він відчував, наче земля під його ногами почала тремтіти від потужної віддачі.
«Ось вона, сила», — подумав Котячий Кіготь, — «Гармата Лонгсонг — ось зброя, яка більше підходить для використання чоловіками, порівняно з маленькою металевою трубою».
Прикрим було лише те, що він не зміг побачити те, як впав снаряд.
Сміливо діючи, Котячий Кіготь підійшов близько до Чарівного Каменя в руці Листя та сказав: «Е-е... Міс Блискавка, ми влучили в ціль?»
«Ах... Так, хороше влучання», – відповіла дівчинка.
...
Порівняно з оператором гармати у тилі, Блискавка та Меґі могли спостерігати за рухами та ударами противника більш безпосередньо.
Блискавка витала на абсолютно безпечній висоті та дивилася вниз з телескопом у руці. Вона зрозуміла, що щойно випущений снаряд впав на західну частину дев'ятої зони, приблизно на чотири метри відхилившись від передбачуваної точки падіння. Ймовірно, це було пов'язано зі зміною вітру. Однак, фактичний ефект був не надто поганим. Могутнє військо Церкви заповнило всю гірську стежку. З огляду на це, червона квітка миттєво розквітла б, куди б на неї не впав снаряд.
Вона не могла бачити весь процес польоту снаряда, аж до самого приземлення. Перше, що впало їй в очі, було темно-червоне світло, за яким пішли високо підняті пил і гравій, а далі швидкоплинна брижа, що поширювалася від світла, залишаючи за собою пиловий слід. Звук вибуху почувся лише через деякий час, ніби обидва вибухи не сталися одночасно.
Коли дим розвіявся, місце падіння снаряда залишилося з чорною обпаленою смугою, а навколо нього був жахливий безлад мертвих тіл; всюди було видно залишки кінцівок, а липка кров та органи забарвили блискучі обладунки в яскраво-червоний колір. Воїни Суду на більшій відстані виглядали зовсім інакше, на їхніх тілах не було помітних ран, але вони все ще спльовували кров і падали на землю. Деякі з них все ще могли пройти кілька метрів, перш ніж впасти, але їхня крива хода робила їх схожими на п'яних.
Лише один постріл зміг призвести до втрати майже 50 чоловіків у війську Церкви.
Блискавка радісно замахала кулаком і казала: «Так вам і потрібно!»
І вона перевела погляд на наступну зону обстрілу.
«Увага, ворог проходить через дванадцяту зону, будь ласка, стріляйте, повторюю, будь ласка, стріляйте!»