Наступного дня Роланд розповів новину Тіллі та іншим відьмам.
«Як вона сміє використовувати відьом як винагороду для брудних вельмож?» Не стримавши гніву, Попіл вибухнула, перш ніж принцеса Тіллі встигла заговорити. Якби Андреа не зупинила її, вона, мабуть, вже б одразу помчала до підземелля.
«Чи перевірила міс Соловей достовірність її свідчень?» — спокійно запитала Тіллі.
«Вона все розповіла після кількох попередніх запитань», — сказав Роланд і детально розповів їм, що сталося в камері. «Я думав, що нам знадобиться трохи часу, щоб змусити її здатися, але вона була слабша, ніж ми очікували». Він не сподівався отримати вчора повне зізнання від ув'язненої, тому що та зустріч була просто своєрідним залякуванням, яке зазвичай практикувалося перед офіційним допитом. Через це він не забрав у Гайді Божий Камінь Відплати, а Гайді також не знала, що Соловей насправді розпізнає брехню за допомогою магічної сили, а не голосів.
«Зрозуміло, — кивнула Тіллі. — Дякую, що ти зробив це для мене».
«Навіть не згадуй. Я твій брат». Роланд одразу ж скористався цією нагодою, намагаючись звучати якось інтимно. «До того ж, Гайді Морган також, так би мовити, відьма зі Сплячого Острова. Її слід передати тобі».
«Справедливо...» Тіллі мовчала досить довго. «Що б ти зробив, якби це сталося в місті Невервінтер?»
Роланд пильно подивився на її, схожі на коштовне каміння, очі й помітив у сірих зіницях більше мовчазної люті, ніж зворушливості.
Вона вже прийняла своє рішення.
«Я зробив би те саме», — заспокоїв її Роланд.
Після цих слів Гайді Морган засудили до смертної кари.
Тіллі більше не вагалася. Вона щось прошепотіла на вухо Попелу. Остання кивнула і вийшла з кабінету.
«А тепер мені доведеться вийти, брате».
Роланд бачив, що Тіллі була дуже пригнічена цим інцидентом, але він не знав, що сказати у подібному випадку. Коли він вже збирався супроводжувати її до Будинку Відьом, тишу пронизав збуджений крик. Він лунав з Символу Слухання, що знаходився на грудях у Соловей.
«Це Блискавка, прийом. Це Блискавка. Літо дізналася, коли стався інцидент».
Звіт маленької дівчинки приголомшив усіх присутніх.
«Що вона побачила?» — запитав Роланд.
«Два монстри, великий рот і щупальця. Я не знаю, як їх описати». З її голосу Роланд зрозумів, що вона була у надзвичайно гіперактивному стані. «Ми ніколи не бачили нічого подібного. Боже мій... Ваша Величносте, вам краще прийти і подивитися на це самим!»
«В чому справа...» — Тіллі буза захоплена зненацька.
«Вони досліджують Місто Дияволів за засніженими горами. Червоний Туман там повністю зник тиждень тому», — пояснив Роланд, — «і я хотів розповісти тобі про це сьогодні, але...»
«Я мало не забула про демонів». Тіллі глибоко вдихнула. «Можеш розповісти мені подробиці дорогою».
«Дорогою?» — трохи здивувався Роланд.
«Хіба я не можу піти з тобою?» — підморгнула вона.
Принцеса Тіллі справді була сильною з дитинства. Вона вміла пристосовуватися та залишатися байдужою, стикаючись з чимось надзвичайно важливим. Роланд таємно дивувався тому, як швидко вона могла відновити душевний спокій у кризових ситуаціях, що є важливою якістю для правителя, над якою йому, на жаль, ще потрібно було багато працювати.
Якщо він візьме Тіллі з собою, Попіл та Андреа неодмінно теж приєднаються, тому подорож буде набагато безпечнішою. У нього не було причин відмовляти їй.
«Так, звісно, що можеш», – погодився Роланд, кивнувши.
********************
Гайді стояла, спираючись на ґрати, і чекала, поки Роланд витягне її.
Асоціації Кривавих Ікол був кінець. Тіллі точно не дозволила б їй повернутися на Сплячий Острів. Однак, як член королівської родини Морганів, вона знайшла новий шлях для свого підняття на трон.
Він означав покластися на імператорську владу Грейкасла і повернути собі трон таким чином.
Гайді покладала більші надії на винагороду, яку вона збиралася запропонувати, ніж на власну обіцянку Роланда. Роланд безпосередньо не давав жодних обіцянок, мабуть, лише тому, що був братом Тіллі. Він мав пояснити Сплячому Острову місцезнаходження цих зниклих відьом.
Гайді твердо вірила, що жоден дворянин не зможе встояти перед настільки великою спокусою. Половина території Вовчого Серця неодмінно принесе Роланду величезну славу та статки, а його ім'я також увійде в історію та стане безсмертним.
А що ж до неї самої? Її сумнозвісність запам'ятається дворянам у наступних поколіннях. Однак, її це не хвилювало. Доки вона успішно стане королевою Вовчого Серця, вона була готова відмовитися від усього іншого.
Лише так вона могла офіційно розпочати свою помсту.
Вона мусить помститися за себе та за свого батька над цими вельможами за їхню зраду.
Вона поклялася повісити цих зрадників одного за одним і повісити їхні голови над міською брамою, показавши громадськості долю тих, хто зраджує ерцгерцога Моргана.
Залізні ворота підземелля раптово відчинилися. Їхній скрип здався особливо гучним у смертельній тиші підземелля.
Гайді одразу ж підвелася на ноги й подивилася в кінець коридору біля ґрат.
Однак людиною, яка потрапила їй у поле зору, був не Роланд Вімблдон, а похмура Попіл.
У ту саму мить по її спині пробіг мороз.
«Що-що ти тут робиш? Де Його Величність?»
«Ти точно знаєш, чому я сюди прийшла». Попіл повільно наближалася до неї. Гайді відступала з кожним кроком, який Попіл робила вперед, але невдовзі зрозуміла, що їй ніде сховатися. «Тобі слід було це передбачити, коли ти віддавала тих невинних відьом дворянам».
«Ні!» — заверещала Гайді. «Його Величність пообіцяв мені, що підпустить це. Він вже помилував мене. Ти не можеш не підкоритися наказу короля! Де він? Я прошу побачити його!»
Попіл схопила залізні прути та силоміць розірвала їх. Далі вона, нахилившись, зайшла до камери. «Ці відьми прийшли до Асоціації Кривавих Ікол по твою допомогу, сподіваючись добре відпочити та поїсти. Однак ти власноруч відправила їх до пекла. Відьми втекли від розшуку Церкви, але були зраджені собі подібною. Навіть якщо Роланд тебе пробачив, я не можу просто забути це, ніби нічого не сталося».
«Невже Попіл... підслухала розмову між мною та Роландом? Чи, може, Роланд розповів таємницю Тіллі та іншим відьмам?» — подумала Гайді. Вона з жахом схопила Божий Камінь Відплати, який тримала на шиї, але той був затиснутий у залізному кільці. Зняти його голими руками було неможливо.
«Дозволь мені допомогти тобі». Попіл підійшла ближче до Гайді. Вона простягнула руку і підняла Гайді з підлоги за шию.
Залізне кільце почало стискатися, і Гайді невдовзі відчула, що задихається. Вона звивалася та виривалася, наче риба на суші, намагаючись втриматися на підлозі, але марно. Поступово, коли її зір затуманився, постать Попіл почала віддалятися.
Чому я так опинилась у такому стані?
Я не хочу тут помирати. Я єдиний наступник трону, майбутня королева Вовчого Серця.
Трон віддалявся від неї. Вона знову чула глузування вельмож, що лунали у її вухах.
З хрустом залізне кільце встромилося їй у шию та зупинило всі її зусилля.