Венді, Сувій і Спис сиділи в залі замку, насолоджуючись чорним чаєм вищого сорту, привезеним з міста Світанку.
Венді зняла свистячий чайник з гачка над каміном та налила кип’яченої колодязної води в чайну чашку. Спостерігаючи, як вода поступово забарвлюється в прозоро-помаранчевий колір, і вдихаючи ніжний аромат, що виходив від пари, що піднімалася, вона відчула, як усе її тіло стало лінивим. Подувши на чашку, щоб чай охолонув, вона зробила маленький ковток. Початковий смак був трохи гірким, але він повільно перетворився на свіжий і солодкий смак, який омолодив її губи та язик. Коли тепла рідина потрапила їй в живіт, вона нестримно випустила задоволений стогін.
З іншого боку залу Папір усе ще возилася з Символом Божої Волі. Вона вже опанувала навички введення магічної сили в символ, а також могла точно контролювати вивільнення магічної сили. Проте як вона не намагалася, вона могла підсвітити лише перший магічний камінь.
«Коли я бачу її, я згадую дні в Асоціації Співпраці Відьом», — емоційно сказала Сувій. «Тоді ніхто не думав, що ми всі зможемо жити таким життям, як сьогодні».
«Якби ми могли передбачити майбутнє, Кара б не наполягала настільки ж вперто». Венді поставила чашку. «Добре, що в майбутньому нашим пробудженим сестрам не доведеться зазнавати таких страждань, як нам». Говорячи, вона починала сміятися. «Ми, мабуть, остання група відьом, якій доведеться страждати».
«А також найстаріша, а це означає, що ми будемо насолоджуватися найменшою кількістю хороших днів», — додала Сувій, поклавши руку на чоло. «Схоже, що ми отримали найгіршу долю».
«Це чому ти повернулася сьогодні раніше, щоб трохи відпочити?» — пожартувала Венді.
«Я пішла лише після виконання своїх обов’язків». Остання знизала плечами. «Його Високість Роланд у від'їзді, тому обсяг роботи значно менший, ніж зазвичай. Я дещо не звикла до цього».
«Дійсно?» Венді звела брови. «Коли Його Високість повернеться, я перекажу йому те, що ти сказала, слово в слово».
«О... тоді я не можу обіцяти, що ти зможеш зрозуміти кожне запитання на наступному іспиті».
«У вас двох такі чудові стосунки». Спис засміялася, слухаючи їх розмову. «Хоча я вже немолода, я ніколи ні з ким не насолоджувалася настільки глибокими стосунками. Ви двоє — одні з найщасливіших відьом».
«Це само собою зрозуміло. Не кожна відьма має могутнього батька, — сказала Сувій і випила повний рот чаю, перш ніж продовжити, — який передасть усе, що має, своїй дочці — навіть у знаті такі люди зустрічаються не часто».
«До речі, як справи в мерії?» Венді подивилася на Спис. «Я чула, що останнім часом ти постійно ходиш туди, коли маєш час».
«У цього є багато переваг». Спис глибоко видихнула. «Це перший раз, коли я отримала уявлення про настільки добре впорядкований і розмежований стиль управління, але який дозволяє департаментам тісно співпрацювати. Замість того, щоб міністри кожного департаменту проводили власний набір співробітників і винагороджували їх, мерія піклується про це замість них, а також дозволяє безперешкодно вступати на державну службу. Не знаю, як Його Високість придумав цю ідею».
«Вона навіть дуже мило поспілкувалася з Баровим». Сувій пожартувала.
«Кхм, він просто консультувався зі мною щодо кількох питань, пов’язаних з законами дворянства, які я, випадково, добре розуміла», — сказала Спис, хитаючи головою. «Крім того, нові закони, встановлені Його Високістю, дуже унікальні, і можуть бути застосовані навіть в Хребті Занепалого Дракона. Через це я поговорила з Баровим трохи довше».
«О? Чим вони унікальні?»
«Наприклад частина щодо визначення громадянства...»
«Сестро Венді, коли я зможу запалити другий магічний камінь?» Папір несподівано долучилася і вигукнула, піднявши Символ Божої Волі.
«Коли ти трохи подорослішаєш». Венді простягнула руку до молодої дівчини. «Ходи, дозволь обійняти тебе».
Папір вхопилася за простягнуту руку Венді та піднялася в її обійми.
Венді погладила їй голову, спостерігаючи, як дві інші відьми обговорюють нові закони, і відчула спокій.
Було б так добре, якби таке життя могло тривати вічно.
У цей момент в зал увійшов охоронець. Спочатку він оглянув кімнату, перш ніж підійти до чотирьох відьом, трохи вагаючись.
«Щось сталося?» Венді впізнала його — це був особистий охоронець Його Високості.
«Леді Венді, хтось прибув з-за меж замку, і вона стверджує, що її дочка щойно пробудилася як відьма...» — сказав охоронець, віддаючи честь. «Його Високість уточнив, що коли його немає поруч, ви будете відповідати за такі питання».
«Що?» Три відьми були одночасно вражені. «Нова пробуджена відьма?»
«Ця людина так сказала».
«Швидко, відведи мене до неї», — негайно відповіла Венді.
...
Біля головних воріт замку Венді побачила двох громадян, які чекали на холодному вітрі. Одній з них на вигляд було близько 40 років, її волосся вже стало напівбілим, а зморшки на лобі були глибокими і довгими. Вона була одягнена в старомодне пальто і була трохи згорбленою. Інша особа була набагато молодшою, приблизно 17 чи 18 років, і вона стримано стояла біля старшої жінки.
«Це леді Венді з Союзу Відьом». Охоронець представив їх.
«Наші вітання, леді Венді». Двоє громадян шанобливо вклонилися.
«Вони стверджують, що є мігрантами з південної території і що півмісяця тому переїхали в один з мікрорайонів міста. Я перевірив їхні посвідчення особи і не виявив жодних проблем з наданою ними інформацією».
«Ти відьма?» Венді подивилася на молоду жінку і заговорила найніжнішим голосом, на який була здатна. «Як тебе звати?»
«Леді Венді задає тобі запитання». Старша жінка смикнула молодшу за рукав.
«Літо», — пробурмотіла остання.
«Ти її... мати?»
«Так, так. Її батько все ще працює в промисловій зоні з печами, тож її привела я». Старша жінка кілька разів кивнула. «Леді Венді, чи можу я запитати, чи правда те, що Його Високість заявив у бюлетені... що відьми мають право на зарплату в розмірі одного золотого рояля щомісяця?»
«Це правда, але вона має бути готова приєднатися до Союзу Відьом».
«Я...» — Літо відкрила рота.
«Вона бажає, вона точно бажає служити і присвятити все Його Високості». Мати перебила дочку. «Потрібно підписувати договір, так? Коли ми отримаємо гроші?»
Ці слова змусили Венді нестримно насупитися. З її тону було нескладно зрозуміти, що мати не лише ставилася до доньки як до об’єкта для продажу, а й вважала, що Союз Відьом був місцем розваг для Його Високості.
Венді стримала своє невдоволення та спокійно відповіла: «Його Високість зараз займається деякими справами у Фортеці Лонгсонг, і я не впевнена, коли він повернеться. Крім того, буде ще кілька обстежень і перевірок, перш ніж вона зможе приєднатися до Союзу. Ви можете залишити свою доньку на наше піклування в замку, а коли Його Високість повернеться, ми подбаємо про те, щоб ви підписали контракт».
Незважаючи ні на що, Літо була невинна, і тому Венді не хотіла нав’язувати їй свій гнів на її неосвічену матір. Незважаючи на те, що більшість мешканців міста вже прийняли відьом, біженці, які нещодавно прибули до західного регіону, все ще відчували нерозуміння.
«Я довірю її вам, леді Венді». Мати глибоко вклонилася, а потім погладила дочку по голівці. «Поводься добре і не розчаровуйте Його Високість».
«Мамо, я...» — хотіла щось сказати Літо, але старша жінка вже розвернулася та пішла.