Наступного дня після того, як відьми зі Сплячого Острова переїхали до свого нового дому, Роланд викликав прем’єр-міністра мерії Барова до себе в кабінет.
«Я хочу, щоб ти опублікував ще одне повідомлення про найм», — сказав Роланд, проштовхуючи перед Баровим чернетку, — «тижнева тимчасова робота для приблизно десяти осіб, бажано жінок».
Баров підняв папір і прочитав його, перш ніж запитати. «Ваша Високість, перепрошую… що таке крохмаль?»
«Чи знаєш ти про пшеничне борошно?»
Прем’єр-міністр завагався: «Ви маєте на увазі грубий чи дрібний порошок? Пшеничні зерна після подрібнення можна спекти в хліб або пиріг, а якщо замість цього піти далі та відфільтрувати висівки, ви отримаєте тонкий порошок. Кількість останнього становить лише 6/10 першого, і хліб, випечений з ним, м’якший, але й ціна його дуже висока, тому дозволити собі його можуть лише могутні аристократичні родини».
Найбільше Роланду подобалося в Барові те, що він мав всебічне розуміння товарів усіх категорій. Нестача продовольства внаслідок відставання сільського господарства може означати щось зовсім інше залежно від соціального класу споживача. Наприклад пшеницю, яку використовували цивільні люди, часто клали пшеничні зерна прямо в горщик і варили узвар, таким чином максимально використовуючи всю обмежену їжу. Однак іноді пшеничні шкаралупи та пісок також потрапляли в киплячу каструлю, що призводило до звуків потріскування і викликало зубний біль щоразу, коли вони їли.
Дрібні аристократи звертали на це особливу увагу і наказували людям відсіяти пісок і каміння з пшеничного зерна, а потім вони розтирали його в крупний порошок і запікали в хліб або млинці перед їжею.
А на вершині ієрархії були заможні сім’ї та впливові аристократи, які дивилися на їжу не як на спосіб наповнити шлунок, а радше як на те, чим можна насолоджуватися. Пшеницю додатково просівали на кухні, видаляючи висівки, щоб отримати тонкий білий порошок. Випечений так хліб був жовтувато-кремового кольору, і коли його їли, він мав не лише вишуканий смак, але й був набагато солодший.
«Основа крохмалю — це тонкий порошок, який потім проходить інший процес очищення», — пояснив Роланд. «Після того, як ти наймеш людей, я надішлю когось, хто проінструктує їх, що саме їм потрібно робити».
«Далі продовжити обробку?» Баров не втримався і вголос вигукнув від шоку: «Скільки пшениці їм для цього знадобиться?»
«Мені не потрібно занадто багато, лише триста-чотириста кілограмів…» Роланд зробив паузу, перш ніж знову відкрити рота, «Наповни кошик розміром приблизно з мій стіл».
Баров кивнув і запитав далі: «Навіщо вони повинні бути жінками?»
«Тому що вони будуть робити все акуратніше. Більше того, я хочу, щоб більше жінок йшли працювати, а не простоювали вдома», — раптом у Роланда виникла ідея, тож він запитав: «На даний момент все виглядає так, що освіта в жіночих класах Прикордонного міста прогресує все швидше, правильно?»
«Хоча головою міністерства освіти є леді Сувій, ситуація дійсно саме така. Вони не можуть робити нічого більше, ніж піклуватися про дітей і виконувати роботу по дому, тому витрачають більшу частину свого часу на вдосконалення навичок читання та письма».
«У такому разі, я хочу, щоб після наступного раунду іспиту ти взяв на себе керівництво мерією та набрав групу учнів-жінок, таким чином поступово збільшуючи частку жіночих посад», — наказав Роланд.
«Ваша Високість, подібне... немає прецедентів», — поскаржився Баров. «Якщо вони мають лише бути обережними, тоді мої учні не гірші за будь-яку жінку».
«Якщо прецеденту немає, тоді ми маємо його створити», — прямо сказав Роланд. «Це також найпростіший і найшвидший спосіб збільшити робочу силу без збільшення загальної кількості населення. Якщо всі жінки зможуть взяти на себе невелике завдання у будівництві Прикордонного міста, мій фактичний персонал подвоїться. Єдине, про що я тебе прошу, це спонукати людей змінити свій погляд. Поки зарплатня приваблива, я вважаю, що вони повинні прийти».
Після того, як Баров пішов, Роланд почув біля свого вуха сміх Соловей, а потім її запитання: «Що смачненького ти збираєшся приготувати цього разу?»
«Крохмаль? Це не те, що можна їсти, — сказав Роланд, напивши повний рот чаю, — хоча ти дійсно можеш отримати досить смачну їжу з залишків сировини після обробки.
Спочатку замочіть дрібне пшеничне борошно у воді, потім натріть його, поки вода повністю не зблідне, далі перемістіть в іншу ємність з водою і продовжуйте. Зрештою, все стане липкою масою, відомою як клейковина. Клітковину можна використовувати для смаження у фритюрі, і вона має пластичну та міцну текстуру. Якщо її змастити медом або посипати приправами після виходу з печі, це стало б дуже смачною стравою.
Але Роланд зосереджувався не на їжі.
Якщо молочно-білу воду просіяти та залишити відстоюватися, утвориться осад, який був саме тим крохмалем, що був йому потрібен, оскільки був основним інгредієнтом, що використовується у виробництві вибухівки.
Оскільки експерименти з нітрогліцерином ще не розпочалися, він не мав доступу до тротилу, тому нітрокрохмаль був для нього найбільш швидкою можливістю для створення потужних вибухових речовин, він також мав той самий виробничий процес, що й нітроцелюлоза. Готовий виріб мав низьку чутливість, і його не можна було запалити відкритим вогнем, натомість для його детонації потрібно було використовувати запал. Крім того, він був потужнішим за тротил і тому широко використовувався як його замінник під час двох світових війн.
З високочистим крохмалем учні алхімії, які вже знали процес виробництва нітроцелюлози напам’ять, повинні бути в змозі швидко приготувати партію нітрокрохмалю.
Після обіду, коли Роланд збирався повернутися до своєї кімнати, щоб подрімати, він раптом почув, що хтось стукає в його двері.
Дев’ять з десяти разів саме Анна приходила шукати його в цю годину. Тому, коли він почув звук стуку, його серцебиття одразу почало пришвидшуватися. Чи може бути, що оскільки вона минулого разу заснула через втому, вона вирішила прийти ще раз опівдні?
«Заходь».
Проте двері скрипнули, коли їх штовхнули, і Роланд здригнувся, побачивши Евелін, що стояла зовні.
Це… було зовсім не те, чого той очікував. Він двічі кашлянув, а потім показав заспокійливу посмішку, запитуючи: «Що сталося?»
Почувши його запитання, Евелін увійшла до кімнати, підійшла до краю столу та вклонилася, вітаючи його. Загалом вона виглядала трохи нервовою. «Ваша Високосте, я хотіла б поставити вам запитання».
Не кажіть мені, що це знову буде те саме запитання: «Чому ви настільки добрі до нас, відьом»? Але, відповідно до того, щоб ставитися до них як до товаришів, було важливо бути теплим, як весняний вітер, тому він усміхнувся і сказав: «Яке запитання ти хочеш поставити?»
«Ви… чому ви хотіли, щоб я приїхала до Прикордонного міста?»
На мить Роланд трохи здивувався, може їй не подобається смак вина?
«Мої здібності поступаються не лише здібностям Сільві, вони практично на тому ж рівні, що й Лотос і Мед, — прошепотіла вона. «Це лише дегустація вина. Однак місячної зарплати в один золотий рояль вже достатньо, щоб найняти спеціалізованого виновара з Королівського міста».
«Що ви думаєш про ці… вина?»
«Спочатку я думала, що вони занадто горять у горлі, і лише повільно випиваючи їх, я змогла їх прийняти. Що стосується цих трьох вин, змішаних з кубиками льоду, фруктовим соком і сиропом, то їх смак багатший. Але це лише моя особиста думка, — обережно відповіла Евелін. У моєму сімейному пабі продавалися лише недорогі вина та розбавлений ель, смаки аристократії… я нічого про них не знаю».
Принц з полегшенням видихнув, виявилося, що вона не сумнівається у вині. Він підвівся і відкрив книжкову шафу, а потім дістав згори пляшку з елем і поставив її перед Евелін із запитанням: «Чи можеш ти перетворити цю банку з елем на вино, яке я зварив?»
«Я вважаю… що це не повинно бути проблемою». Вона простягла руку та підняла її над глеком, а через мить жовтий ель почав змінюватися. Під час здіймання бульбашок ель ставав дедалі прозорішим, поки нарешті не став кристально чистим, як звичайна кип’ячена вода, але Роланд вже відчував сильний алкогольний аромат. Не в силах зупинитися, він трохи занурив туди палець, а потім поклав його до рота. На смак він був гірким і пекучим водночас, це був смак спирту високого очищення.
Роланд не втримався і почав сміятися, кажучи: «Ось причина, чому я обрав тебе».
Дивлячись на спантеличену Евелін, він поплескав її по руці і пояснив: «Я збираюся заснувати завод по виробництву алкоголю… Ні, пивоварню. Чи хотіла б ти бути головним виноробом?»