Хакала чула, як людина під нею важко дихає.
– Зробимо заміну, – голосно сказала вона, – Листочку, підійди, ти нестимеш мене.
Іти по Непрохідному гірському хребту важко, особливо під час холодної і сніжної зими. Сорок дві відьми не могли далеко зайти, їм потрібно знаходити місце для табору, а також заряджати значки, щоб витримати різке зниження температури уночі.
– Так, шановна наставнице, – сказала відьма, присівши перед нею навпочіпки, Хакала викликала магічну змію, що обвилася навколо рук Листочка. Підтягнувшись, вона помітила, що її помічниця злегка тремтить.
«Клята Соловейко, – гірко подумала Хакала, – якби вона не відкинула стільки разів мою доброту, я б не була такою жорстокою із сестрами». Але вони ось-ось мали відшукати Святу Гору, відьма не могла допустити жодних ризиків.
І який результат? Зрадниця, як тільки звільнилася, без жодних вагань намагалася її заколоти… Такий ось наслідок доброти! Мозок Хакали кипів од люті, залізний прут зачепив її хребет, і хоча рану Листочок залікувала удосконаленими травами, нижня частина тіла відьми була паралізована і вона зовсім не відчувала ніг.
Коли вони дістануться Святої Гори, то зможуть зібрати більше відьом – і одного дня повернуться, щоб роздерти зрадницю на тисячу дрібних шматочків!
– Шановна наставнице, спереду наближаються демонічні звірі.
Голос належав Червоним Зіницям, яка відповідала за розвідку. Для її очей не було перешкод і сховків, жодна пастка не могла уникнути погляду цієї відьми. Вона також володіла здібністю відстежувати рухомі об’єкти, що допомогло їй розібратися з арбалетними болтами армії суду, яку прислала церква.
– Опусти мене на землю. Листочку, ти також їм допоможеш.
Відьма, що несла її, кивнула, присіла і допомогла опуститися на камінь. Руки, якими вона трималася за тепле тіло, занурилися у сніг, по долонях пройшовся холод. Хакала дещо невдоволено подумала: чи не могла ти спочатку змести сніг, а потім посадити мене?
Але вона не сказала цього. Листочок незамінна людина в їхній групі. Якщо завдяки доброму характеру Венді – відьми збиралися разом, то Листочок це гарантія їхньої мужності, гарантія того, що вони ітимуть далі. Без її допомоги, ймовірно, більшість відьом загинула б по дорозі, втікаючи від церкви.
Думаючи про Венді, Хакала не могла не відчути біль. Вона не очікувала, що людина, яка разом з нею заснувала Союз Співпраці, зрадить її через Соловейка.
Навіть коли Венді відштовхнула її вітром, Хакала не хотіла вбивати нападницю. Отрута, яку виділяє її магічна змія, діяла повільно. Це боляче і нестерпно, але не призвело б до негайної смерті. Після іншого укусу вона б змогла швидко очистити організм від токсинів… Хакала просто хотіла провчити Венді. Проте якщо нічого не зробити, отрута проникне до голови. Соловейко прийняла неправильне рішення, забравши її. Без протиотрути Венді не протримається і дня.
Можливо, колишній монахині не судилося разом із сестрами дійти до самого кінця?
Щодо іншої втікачки, Блискавки, Хакала не надто переймалася. Вона недавно приєдналася до Союзу Співпраці, а її здібність це, здавалося, політ. Дівчина завжди висловлювала свої думки під час пошуків підказок щодо Святої Гори і навіть публічно ставила під сумнів Святу Книгу. Якби не ймовірність нашкодити Союзу Співпраці, то Хакала паралізувала би балакуче дівчисько і жбурнула у сніг.
З-за схилу виступило двійко істот схожих на вовків. Відьми Союзу Співпраці вже підготувалися до зустрічі, сестри без бойових здібностей відступили ближче до тилу. Листочок першою використала магічну силу, вона викликала рослини біля лап демонічних звірів – і лози, покриті зеленим листям, вирвалися з-під снігу, обвиваючись навколо ніг ворога. Інша відьма, здатна контролювати повітря, почала витягувати повітря навколо монстрів. Через це демонічні звірі стали задихатися, затим з їхніх пащек пішла піна і вони, сіпаючись, впали на землю.
«Ось вона – сила відьом», – подумала Хакала. Смертні, які зустрілися б з цими монстрами, загинули б, тримаючи у руках мечі, якби не були обережними. Лише відьми, що володіють магічними здібностями, були улюбленцями бога. Якби не божий камінь відплати – пхе, цей пекельний камінь! – вона плюнула на землю. Якби не цей лихий камінь, чи змогла б церква пригнічувати їх?
– Шановна наставнице, ходімо далі, – сказала Листочок, підійшовши до Хакали і нахилившись.
– Поклич іншу, – зітхнула Хакала, – ти втомлена після бою.
Група продовжила йти, до обіду сніг майже припинився, тож Кам’яна Діва, яка відповідала за планування табору, знайшла захищене від вітру місце. Відьми вирішили зупинитися на відпочинок і обід, щоб поновити втрачену енергію.
Кам’яна Діва швидко змінила землю, сніг покрився ґрунтом і гравієм, земля, здалося, ожила, звиваючись та ворушачись, через якийсь час вона стала рівною й сухою. Всі відьми виконували свої обов’язки, розставляли посуд, який несли, і розвели багаття, щоб приготувати кашу. Набравши в чашки сніг, вони розтопили його і закип’ятили воду, після чого змішали з поліпшеними травами Листочка, напій одразу почав розповсюджувати насичений аромат.
– Будь ласка, всі передайте свої значки, – голосно сказала дівчина з рідкісним відтінком рудого волосся, колір нагадував палаючий вогонь.
Її здібність також пов’язана з вогнем: вона впливає на температуру об’єкта, річ може бути теплою протягом тривалого часу. Вона створила емблему Союзу Співпраці – монету зі Святою Горою.
Хоча ця здібність, на перший погляд, не мала великого впливу, але дуже допомагала сестрам, особливо під час походу через Непрохідний гірський хребет. На холодному вітрі із сильним снігом легко змерзнути і втратити свідомість.
Поївши пшеничної каші, вони зібралися і приготувалися йти далі. За припущенням Хакали так звана Пекельна Брама насправді ключ до Святої Гори. Церква свідомо назвала браму злим місцем, бажаючи не допустити відьом до Святої Гори. Відповідно до стародавніх книг, їм потрібно пройти крізь три кам’яні брами, остання була перед пусткою. Зазвичай, кам’яні брами сховані глибоко під землею і піднімають на поверхню, коли на небі з’являється Кривавий Місяць.
Вони покинули табір і блукали по Непрохідному гірському хребту вже два тижні, незабаром їхня група покине гори і вийде в Пустку. В останні дні демонічні звірі з’являлися дедалі частіше.
– Ху-ху-хутко погляньте… що це?! – раптом із жахом крикнув хтось.
Хакала підняла голову і завмерла від подиву.
У небі пливло місто!
З сірих низьких хмар досі сипав сніг, але серед них вимальовувалися обриси міста.
Вона ще не бачила будівель такого стилю, вони нагадували шпилі, які тісно стояли один біля одного. Якщо густі чорні цятки нагорі це вікна – то ці шпилі мали б висоту не менше кількох сотень чі! Це не те, що може побудувати людина! Навіть собор Гермеса, яким пишається церква і називає Небесною Вежею, мав всього лише кілька десятків чі висоти!
Оскільки люди не могли таке зробити, залишалася лише одна відповідь: це місто створене Богом!
Хакала була настільки схвильованою, що всередині неї звучав голос, який кричав: вона знайшла Святу Гору!
Більше розділів тут. | Непряма підтримка: зайти і погуляти по цьому сайту. | Пряма підтримка.