Через три дні у задньому саду замку.
– Сестричко Анно… – Нана потягнула її за рукав.
– М? – Анна повернула голову.
– Тобі не здається, що сестра Соловейко… трохи дивна.
– Дивна? – Анна була збентежена. – Ти говориш про її вбрання?
Соловейко, як і багато разів до цього, стояла поруч з Роландом, але сьогодні на не ній не було звичного вбрання з дивним візерунком. Натомість вона вбрана у той самий чудернацький костюм, який вигадав Його Високість. Хоча Анна і не хотіла цього визнавати, але це вбрання лише підкреслило високу фігуру Соловейка – стрункі ноги, тонку талію і довге світле волосся. Плащ і гостроверхий капелюх також привертали увагу, тож вона одразу впадала в око.
– Я не про одяг, – буркнула Нана, – тобі не здається, що її тон, коли вона звертається до Його Високості, та те, як вона дивиться на нього, відрізняються від того, що було раніше?
– Невже?
– … – Нана надула губи. – Гаразд, сестричко Анно, потім не дорікай мені, що я тобі про це не казала.
Не зрозумівши про що йде мова, дівчина похитала головою, ігноруючи це, вона перевела увагу на двох нових відьом.
Та, яку звуть Блискавка, десь такого ж зросту як Нана, але вона була вбрана в незвичайний одяг. Анна приблизно порахувала, що на її куртці щонайменше дванадцять кишень.
Щодо іншої відьми, Венді, то вона не носила вбрання з візерунком, в яке була вбрана при їхній першій зустрічі і яке раніше одягала Соловейко, на ній був звичайний повсякденний жіночий одяг. Але Анна була дещо стурбована грудьми жінки… вони були дуже великими.
– Оскільки ви погодилися і підписали контракти, то ми розпочнемо перше тренування. – Роланд уже займався тренуваннями з відьмами, тому був спокійним. – Блискавко, ти перша.
– Так! – Блискавка підняла руку в повітря і вийшла з будиночка.
Упало кілька сніжинок, а вітру не було, тож дівчина легко піднялася в повітря, очікуючи наступної вказівки Роланда.
– Для початку покажи свою найвищу швидкість польоту! – голосно сказав Роланд, піднявши голову.
– Добре, дивіться на мене. – Вона показала великий палець вгору, затим зайняла вихідну позицію, а потім швидко облетіла навколо замку.
Роланд на око розрахував, що швидкість її польоту може бути десь 60-80 кілометрів на годину. Він прийшов до цих цифр, виходячи з власного досвіду у своєму попередньому світі. Як на політ, то цю швидкість не можна вважати швидкою, так літають звичайні голуби. Однак вона несла Соловейка і Венді, коли летіла сюди, а це вражає набагато більше, ніж її швидкість.
То це означало, що вона може підняти в повітря вагу понад сто кілограмів? Роланд уже уявив, як дівчина несе у повітрі важелезну авіабомбу…
Однак наступний експеримент знищив його фантазії.
Коли вага вантажу досягла 50 кілограмів, Блискавка могла піднятися лише до 10 метрів, хоче перед цим піднімалася на сотню. Але коли вага вантажу досягла 100 кілограмів, вона змогла піднятися лише на два метри над землею.
Тобто, якби він доручив Блискавці місію бомбардувальника, навіть якби вона несла кілька кілограмів бомб, то опинилася в зоні досяжності ворожих стріл.
Проте незабаром Роланд подумав про нове завдання для дівчини: чи це розвідка, чи визначення точки для обстрілу, вона – чудовий кандидат. Він побачив проблиск надії для своїх планів.
Поки принц випробував силу Блискавки, Венді тихо спостерігала за ним.
За п’ятнадцять років мандрівки після того, як вона покинула монастир, їй довелося зустріти багато людей: простолюдини, хлібороби, ремісники, солдати, дворяни. Вони всі були однаковими, немов зроблені за одним зразком. Люди проявляли приязнь і зацікавленість, поки не знали, що вона відьма, але як тільки дізнавалися, їхні почуття у мить перетворюються на страх і ненависть. Щоразу, коли Венді таке бачила, її нудило.
Вона думала, що все життя проведе разом із відьмами і ніколи більше не спілкуватиметься з жодним чоловіком. Це також було причиною, чому вона відкинула пропозицію Соловейка… не через недовіру, а через страх знову постраждати.
Але Роланд Вімблдон змінив її думку.
Він дивився на відьом, як дивляться на простих людей, так, ніби бачив їх незліченну кількість разів. Коли вона вперше побачила Роланда у кімнаті Соловейка, то подумала, що від добре приховує свої емоції. Венді припускала, що це через подругу, яка була поряд. Але протягом наступник кількох днів він не показував негативних емоцій.
Можливо, принц набагато вміліший, ніж інші дворяни?
А ще був контракт, який Венді вважала простою формальністю. Однак коли вона почала його читати, то виявила, що в ньому купа пунктів, які говорять не тільки про її обов’язки, але і про права.
Це неймовірно! Чи можна назвати це величезною щедрістю: не тільки залишити відьмі свободу, але ще і зазначити її права у контракті?
Наприклад, пункт 2.1 вона може взяти оплачувану відпустку, іншими словами, вона отримуватиме гроші і не працюватиме. У наступному говорилося, що відьма повинна завершити експериментальні проєкти, які їй призначив роботодавець, але якщо якийсь проєкт важко виконати або викликає погані відчуття, відьма може попросити про зміни або відмовитися від виконання. А в наступному пункті вказано, що роботодавець гарантує і забезпечує відьмі безпеку, надає їй місце проживання, харчування та виплачує зарплату. Якщо ця частина угоди не виконується, відьма в односторонньому порядку може розірвати контракт.
Пункти були дещо заплутані, але сенс виявився зрозумілий. Відьма, що підписала контракт, не була власністю принца, вона рівноправна сторона, що має свої права й обов’язки. Завдяки цьому контракту Венді відчула щирість Роланда – якби це була проста формальність, то не було жодної потреби розписувати все так детально.
Обдумавши все, вона не могла не поглянути на Соловейка – їй відомо через що пройшла подруга, а також відома огида, яку та відчувала до дворян. Але зараз, коли Соловейко розмовляла з Роландом, її тон і поведінка говорили про інші емоції, схоже, вона й сама ще не вловила цих змін.
Пройшло два місяці, коли подруга покинула табір Союзу Співпраці і пішла до Прикордонного Міста, але цього часу вистачило, щоб Соловейко почала повністю довіряти цій людині.
Судячи з того факту, що вона була від самого початку готова розірвати стосунки з Союзом Співпраці, лиш би повернутися до Прикордонного Міста, Венді підозрювала, що у Його Високості Роланда Вімблдона більше шансів привести відьом до справжнього дому, ніж у Союзу Співпраці. І так шкода, що наставниця їхньої організації схоже забула, наскільки важливою для них є кожна сестра, що вижила.
Венді знала, що більше не зможе повернутися. І раз доля привела її сюди, то чому б не повірити у вибір Соловейка? Так само, як сама Соловейко у минулому довіряла багато разів її вибору…
– Венді?
– Ох… – Венді виринула зі своїх думок і зрозуміла, що здібність Блискавки уже перевірили, тож всі тепер дивилися на неї.
Вибачливо всміхнувшись, вона вийшла з будиночку.
Раз Венді зробила свій вибір, то не можна програвати молодому поколінню, чи не так?
І саме в цю мить із заходу знову заграв ріг, цей звук луною прокотився горами, порушуючи спокій міста.
Більше розділів тут. | Непряма підтримка: зайти і погуляти по цьому сайту. | Пряма підтримка.