Дрова горіли, але Ґорон Вімблдон не відчував сильного тепла.
Намет був великий і зробленим зі шкіри, нижній край присипали землею, тож гаряче повітря не повинно було виходити. Та він все одно відчував холод, особливо у пальцях ніг, вони аж оніміли.
– Це прокляте місце, тут навіть сеча замерзає на льоту. – Він сплюнув і звівся на ноги, взявшись обома руками за стіл, під шкірою проступили вени, і міцний квадратний стіл вагою у шість футів відірвався від землі.
Поставивши стіл біля вогнища, Ґорон відчув себе набагато комфортніше. Він зняв взуття і витягнув ноги до вогню, щоб зігріти їх. Затим розгорнув аркуш паперу і продовжив писати лист.
«Люба Лівіє,
Я в Гермесі вже місяць, хоча церковники воліють називати це місце «Новим Святим Містом». Якби не домовленість щодо Місяців Демонів, я б не затримався тут ні на хвилину. Я бажаю повернутись додому і ще раз розділити з тобою тепле ліжко.
Через угоду сили, що мали наглядати за церквою, стали її союзниками. Вельми іронічно, еге ж? Говорячи про церкву, маю визнати, що вони зробили дещо справді дивовижне. Двадцять років тому тут були лише схили і каміння, а церковне містечко розташувалось у підніжжя гір. Але тепер вони проклали дорогу, по якій можуть підійматись екіпажі і звели місто-фортецю на вершині.
Якби це було літо, ти могла б приїхати зі мною, щоб поглянути на це місце. Нове Святе Місто величніше за Сірий Замок. Пам'ятаєш той театр у столиці? Ми з тобою ходили туди, щоб подивитись «Помсту принца». Тебе так вразила архітектура театру та його просторість.
Але якби ти побачила Зал військових справ Святого Міста, то зрозуміла б, що театр Сірого Замку це маленький будиночок. Важко назвати це простою спорудою, гадаю, воно більше схоже на витвір мистецтва. Ця будівля настільки простора, що в ній можна помістити п'ять театрів, але тут немає стовпів для опори. Замість них споруду підтримують вісім кісток демона. Між великими вигнутими кістками є багато дрібніших, оплетених конопляними мотузками, а ще здається буцімто дах висить просто в повітрі. Як вони додумались до цього?
А ці кістки, якщо вони справді належали демонічному звіру, то це створіння мало би бути понад сто чі у висоту. Ймовірно, лише в Гермесі можна зустріти таке чудовисько. Але не бійся, моя люба. Навіть якщо демонічні звірі величезні, вони всього лише слуги Диявола. А жодне зло не може уникнути божого ока. Хто б там не був, демонічний звір, відьма чи демон — вони всі перетворяться на попіл!”
На цьому Ґорон зупинився, відклав перо і стиснув кулак — рука трохи боліла. Дещо дивно, що він міг спокійно розмахувати мечем вагою близько один пуд майже цілий день, але так швидко втомлювався, коли писав. Ґорон усміхнувся, здавалося, його немов створили для грубої роботи.
«Говорячи про демонів, я раптово згадав про четвертого брата. Йому виділили Прикордонне Місто, жалюгідне місце. Гадаю, він уже притиснув хвоста і втік до фортеці Довга Пісня, хоча демонів там менше, ніж біля Гермеса. Не можу його звинувачувати, якби я отримав подібне місце, то теж шукав би притулку. Тож ти бачиш наскільки несправедливий мій батько. Тільки тому, що мій другий брат змалку був дуже розумним, він вирішив передати йому трон. Батько забув, що сам він не отримав Сірий Замок завдяки розуму. Після смерті моєї матері мені дедалі складніше розуміти про що думає батько».
Ґорон завагався чи писати Лівії про свої плани чи ні. Після короткої паузи він вирішив написати, якщо все пройде вдало лист надійде після того, як він увійде до столиці.
«Мій шановний астролог Ансгер має рацію. Якщо я нічого не зроблю, то трон опиниться в інших руках. Він прочитав по зірках, що Зірка Апокаліпсису горітиме чотири місяці, затим вона віддалиться від сонця. Астролог сказав, що часу залишилось небагато, тож я не можу залишатись осторонь.
Після сьогоднішньої битви я таємно повернусь до столиці, взявши з собою вірних мені солдат. Хребет Холодного Вітру поступається багатством місту Золотого Врожаю, але там мало воїнів. Мені варто дати кілька монет та обіцянок, і ці люди, як голодні вовки, йтимуть до мети. Звичайно, я не бажаю робити ніяк збурень. Просто хочу особисто дізнатись, чому батько вирішив розпочати цю боротьбу за престол. Зрештою, що змусило його забути, що я, його старший син, спадкоємець престолу?
Астролог Ансгер вже все підготував. Лівіє, кохана, тобі доведеться почекати ще трохи. У день, коли я стану королем, то одружусь з тобою і зроблю тебе королевою. Якщо ж я зазнаю невдачі... Тобі не слід повертатися до столиці, живи щасливо.
З любов'ю,
Ґорон»
Він обережно поклав лист до конверта, а затим запечатав його воском. Перевіривши все кілька разів, Ґорон постукав по столу і до намету зайшов охоронець.
– Достав цей лист у руки Роуз у Хребті Холодного Вітру. Тобі не потрібно їхати вдень і вночі. Не бери коня, одягнися як звичайний мандрівник і подорожуй, як інші. Пам'ятай, що цей лист потрібно передати з рук в руки.
– Буде зроблено, Ваша Королівська Високосте!
– Добре, можеш іти. – Ґорон махнув охоронцю, а затим сів за стіл, витягнувши ноги до вогню.
Тепер вже нічого не змінити.
Він заплющив очі та пригадав дитинство. Тоді він разом з Тіфіко і Ґарсією грали в королівському саду. Коли сестра впала, він з молодшим братом потурбувався про неї. У який же момент вони почали потроху відділятись одне від одного?
Ґорон похитав головою, відсовуючи сплутані думки. Така сентиментальність йому не личить. Зрештою, вся плутанина закінчиться, коли він посяде трон.
У цю мить до намету долинув глухий звук рогу.
– Ту-ту-у-у-у-у-у-у...
З'явились! Він негайно піднявся, взувся і вийшов з намету. Зовні все рухалось. Солдати, над якими майоріли прапори, злились в один потік, прямуючи до поля битви. Луна долітала здалеку, відбиваючись від далеких гір — звук все звучав і звучав.
Якщо заграв ріг, то це означає що демонічні звірі атакують.
– За мною! – він заскочив на бойового коня, якого підвели охоронці, та клусом поїхав на вершину, до міської стіни.
Тільки стоячи на стіні Святого Міста можна осягнути всю його велич. Воно схоже на нездоланну перепону, що розділяла Непрохідний гірський хребет. Вершина стіни плоска і широка, дозволяла вільно ходити багатьом людям. Перед ними були льодовики, а позаду лежало плато.
Ось чому церква так відчайдушно хотіла збудувати Нове Святе Місто на вершині гори.
Використовуючи різницю в ландшафті, вони створили лінію оборони, яку майже неможливо перетнути.
А Ґорон Вімблдон дивився у довгостроковій перспективі. Перевезти стільки каміння і дерева з підніжжя гір на вершину, сила, яку продемонструвала церква, звівши за двадцять років Гермес, вражала.
Однак як би Ґорон недолюблював церковників, він має визнати, якби вони не допомагали у захисті Гермесу, то всі країни на континенті зіткнулися б з навалою демонічних звірів. Це також причина підписання угоди про Місяці Демонів.
Коли приходять Місяці Демонів, чотири королівства, що межують з Гермесом, повинні відправляти війська для підтримки церкви і битися пліч-о-пліч.
Чотири прапори розвівалися над містом. Скіпетр, обвитий змією — королівство Світанок; щит з мечем — королівство Вовче Серце; вершина айсберга — королівство Вічна Зима...
Вежа зі списами — королівство Сірий Замок.
Дивлячись на чорні плями на горизонті, Ґорон Вімблдон стиснув у руках великий меч.
Сайт, блог і телеграм канал.