Розділ 855

Підземний притулок Конохі.

Мешканці села, які стояли сім’ями, дивилися на себе по - іншому і прислухались до кожного шеху. Вони намагалися зрозуміти, що ж там відбувалося нагорі.

Юґао стояла поряд з Куренай.

- Капітане, зовні все затихло!

Курото ж відповіла питанням.

- До нападу Саторі теж все було тихо. Це лише тимчасово.

Вони обидві помітили, що більше не чути вибухів, які відпадали від стін і викликали маленькі землетруси. Шум пропав і Дерня знову впала в тишу.

Хьюга Юї з підрозділу першої допомоги звернулася до загони Стражів Хокаґе.

- Чому ми не підіймаємося нагору?

Юі вже була в курсі, що гулянки Саторі у Деревні поклали кінець минулого разу тільки завдяки допомозі Фудзіна з Аматсуками, але тепер із ним бився Курото. Вона боялася, що він не зможе зупинити цього монстра. Ось тільки він разом з демоном Саторі вже покинули кордони Деревні.

- Хокаґе-сама наказав нам залишатися тут до його наказу. Нам заборонено покидати притулок.

Анко підійшла і обняла Юї за плечі.

- Не хвилюйся, він Хокаґе Деревні, з ним все буде в порядку!

Юї кивнула їй, але досвід не міг приховати.

Анко і сама боялася за Курото, та що там вона, весь підрозділ Страждей Хокаґе хвилювався за безпеку Керізото. Для них його збереження було перш за все. З ним і тільки з ними були пов'язані всі привілеї, які вони отримали за час знайомства з ним, але ще більше, вони прив"язалися до нього як до свого Джуніорового Капітана Анбу.

Особливо це стосувалося Анко, яка як і Курото була в минулому пов’язана з Орочимару й тільки тепер змогла вибратися з тіні цієї поганої слави. Село тільки-тільки почала бачити в ній пристрасного шінобі і якщо щось трапиться з Курото прямо зараз, вона вже ніколи не зможе просунутися вище серед лаборів Конохії.

Дыщ....

Шинобі Анбу прибіг і впав на коліна прямо перед Юї.

- Пані, Хокаґе... Хокаге-сама зміг перемогти демон Саторі. Можете не хвилюватися!

- Чудово! - Юі нарешті полегшено зітхнула, допомагаючи шинобі Анбу піднятися на ноги.

- А де Хокаґе-сама сам зараз?

- Ну... - Заглушився шінобі Анбу.

Куренай помітила це хвилювання і швидко підійшла до нього.

- Що відбувається?

Шінобі Анбу зміг лише відповісти.

- Вибачте, але Хокаге-сама кудись терміново пішов, ми самі нічого не знаємо. Сказав, що скоро повернеться.

Курото пішов, не квапився втекти і навіть не повідомив Третьому Хоказі про те, куди прямує. Ось чому ніхто нічого не знав.

Коли Анбу пішов, Юї звернулася до членів загону Стражай Хокаґе.

- Чи Курото міг поїхати в землю клана Учиха?

Куренай непереконливо відповіла.

- Цілком можливо...

Особливик Патріарха клана Учиха.

Битва гендзюцу між Учіхою Фугаку і Вухіху Ітачи все ще продовжувалася.

Ітачі був безумовно талановиті свого батька в гендзюцу. Там були Фугаку, Ітачі та Шісуї удвох мали такий самий талант в гендзюцу, що й решта кланів разом узятий.

Крім того, Ітачі зміг пересадити собі клітини першої Хокаґе, які допомогли йому збагатитися чакрони Ян, яка посилила його тіло, а найважливіше — відновлила Мангек’є Шарінгана. Перемога Ітачі була незаперечною.

На руку Фугаку грав той факт, що Ітачі пожертвував частину своєї сили доудзюцу на Копажаючу печатку Шарінга, щоб помістити Тсукіемі в ліве око старійшини головної гілки.

Виснажена сила очей могла наповнити тільки його талант у гендзюцу.

Простір гендзюцу підтримувалася силою очей Фугаку, яке замаскувало все в чорно-білий колір. Тільки йому не вдалося стерти фарби з тіла Ітачі і перетворити усе на один колір

Отже, можна сказати, що Ітачі витримає під тиском гендзюцу батька. Фугаку навіть у межах гендюця світу не міг протягом півгодини нічого йому зробити.

Немає сумніву, що такий затяжний бій був на руку Ітачі з перетиненими клітинами Першого Хокаґе.

Для нього не грає особливої ролі час, який він проведе всередині гендзюцу батька, хіба що чим довше він тут, тим більше йому доведеться чекати, поки відновиться вся сила Мангек'є Шарінгана. Його батько втратив силу очей, і це було дуже неприємно.

Фугаку нарешті заговорив всередині свого простору гендзюцу.

- Ітачі, не думав, що твої очі настільки сильні. Ти вже давно в моєму гендзю і досі не здався!

Ітачі підняв очі до темного неба.

- Отче, ви не боїтеся, що вас надовго не вистачить?

Фугаку заткнувся після слів Ітачі. Лише після хвилин мовчання він сказав йому.

- Можливо, це найкраще місце, де мені варто дізнатися поразку від твоїх рук!

- Батько...

Ітачі не знав, що й сказати.

Фугаку з'явився у просторі гендзюцу. Він теж був чорно-білим у цьому світі.

- Давай закінчимо наше протистояння тут і зараз. Я все одно тобі програю.

Ітачі мовчки кивнув.

Коли батько і син зрозуміли одне одного, сила очей відступила й вони обоє вийшли з гендзюцу.

У залі особняка Патріарха Учиха.

Фугаку похитнувся і, щоб не впасти, зробив крок вбік від того місця, де стояв.

Ітачі ж опустився на коліна і сперся руками об підлогу, щоб відновити дихання.

Це битва в гендзюцу так сильно похитнуло його. Він постраждав сильніше, тому що це його батько затягнув його в гензюцу і йому довелося витратити куди більше сил очей, щоб протриматися. Крім того, він постійно намагався розвіяти гендзю батька, що також виснажувало його.

Як тільки батько з сином знову поворухнулися, Мікото піднялась і ринулася до них.

Фугаку прийшов до тями і прислухався до шуму зовні. Знову нічого, крім стонів шінобі його клана. Вони ніби оплакували те, що доказались бути занадто слабкі, а разом з Патріархом свого клану довести бунт до кінця.

- Повстання провалене! - Зітхнув Фугаку і подивився на Ітачі.

- Ітачі, коли я помру, захисти Саске, прошу тебе. Якщо селище виступить і проти тебе теж, то втікай з Конохи й забери Саске із собою! У тебе є Мангек'є Шарінгун, ти не так вже й слабкий. Якщо я не доживу цього, я все одно спокійний, тому що ти зможеш обстоювати себе.

Мікото усміхнулася своєму старшому синові.

- Ітачі, захисти Саске, прошу!

Здається, дружина зрозуміла думки свого чоловіка і змирилася зі своєю смертю. Вони обидва сіли на коліна спиною до нього, наче готові померти.

- Отче, мама, все не так страшно, як ви думаєте. Хокаґе-сама сказав, що якщо батько віддасть свій Мангек'є Шарінген, то сьогоднішня спроба повстання забудеться, як ніби нічого не було!

https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom